Солиды Риги 1621 -1655 годов.

21 авг 2015, 18:10:52

Выложу ряд собственных статей, посвященных чеканке (вальцовке ) рижских солидов в 1621 - 1665 годах. Т.е периоду, когда Рига была под сенью шведской короны. Изначально выложу все, как в оригинале (т.е без некоторых дополнений и часть статей будет на украинском (ох, пишу и думаю я по русски :wink: , а для ВАКа статьи нужны на украинском, но русские демоверсии слегка отличаются от тех же украинских - что я доредактировал, испарвил et cetera))

Итак начнем.

Оригинал -Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. Вип. 19. ‑ К. 2010. – ст. 120-123

До питання про справжність посмертних ризьких солідів Густава II Адольфа.

Старовєров Д.О. (Київ)

Після захоплення Риги шведськими військами у вересні 1621 року Густав II Адольф потвердив привілей Стефана Баторія від 1581 року, який надавав місту право карбувати золоту та срібну монети[1]. Саме з цього часу монети Шведської Прибалтики почали проникати на грошовий ринок Речі Посполитої. На українських землях Речі Посполитої монети прибалтійських володінь Швеції займали важливе місце в грошовому обігу[2]. Доказом цього можуть служити знайдені чисельні гаманці[3] та скарби[4], в яких досить помітне місце займають соліди(шилінги). І саме ризькі соліди займали місце якщо не основної дрібної монети на території східних воєводств Речі Посполитої, то, принаймні, були монетою досить розповсюдженою[5]. Звичайно ж, як одну з найпоширеніших монет, її могли підробляти. Цьому сприяв і той факт, що монета випускалася з украй низькопробного срібла ( 1621 - 1627 - II лотове, а з 1628 - I ½ лотове)[6]. С часом, після того як стирався хімічно вибілений верхній шар, його ставало неможливо відрізнити від міді.

Питання про справжності посмертних ризьких солідів з ім'ям Густава II Адольфа (1611 -1632) до теперішнього часу залишається дискусійним. На даний час існує дві точки зору на дану проблему. Перша – монети 1633-1634 рр. це сучавські, чи інші, підробки[7]. Чи загалом стверджують, що в часи панування Густава II Адольфа почалась підробка монет у Сучаві[8](хоча це питання потребує окремого дослідження). Друга точка зору - що, при наявності підроблених солідів, мало місце й посмертний випуск солідів у 1634-1635 рр., але вони слабо аргументують свою точку зору[9]. До аргументації на користь саме ризького карбування означених монет потрібно додати, що мали місце посмертні випуски монет з ім’ям Густава II Адольфа в Ельблонзі, Аугсбурзі, Ерфурті, Оснабрюці и Вюрцбурзі[10].

Ми спробуємо встановити зв’язок поміж солідами попередніх випусків та монетами 1633 і 1634 рр, ставлячи перед собою питання – чи мало місце магістратське карбування міста Риги з ім’ям Густава II Адольфа після його смерті? Відповідь на нього може дати порівняння відбитків пуансонів на вальцях, якими карбували досліджувані монети. Головним завданням є аналіз деградації форм пуансонів в процесі експлуатації на солідах Риги з 1621 по 1634 (за винятком 1622 і 1623, коли ризькі соліди не випускалися). Для дослідження питання що до справжності ризьких солідів 1633-1634 рр. ми скористаємося порівняльним аналізом пуансона картуша герба. Цей елемент вибраний не випадково – це найбільший за розміром пуансон реверсу монети. Також він має значну кількість дрібних деталей, які з часом швидше руйнуються і, відповідно, частіше реставруються.

1621 рік був перший роком емітування ризьких солідів Густава II Адольфа. При всій зовнішній схожості реверса солідів Сигізмунда III та Густава II Адольфа, для нанесення картуша герба вживались різні пуансони (рис. 1, 1621 Сігізмунд III). Тому картуш 1621 року ми визначимо як базовий (рис. 1, 1621). Він без змін дожив до 1624 року (рис. 1, 1624).

У 1625 році на картуші з’являється дефект, котрий, забігаючи уперед, буде присутній на всіх наступних солідах Густава II Адольфа (рис. 1, 1625 a). Цікавим також є те, що у пуансона картуша герба з’явився перший помітний дефект лише у 1625 році, хоча ним користувались протягом осені - зими 1621 та увесь 1624 рік.

Автору не зустрічалися монети 1625 року без дефекту чи 1624 року із таким дефектом. Із 1626 р. у пуансона починають поступово скорочуватися два фігурних завитка (рис. 1, 1626 a). У наступному, 1627 р. обидва завитка стають ще коротшими (рис. 2, 1627, a та b). Також втрачає плавність форми верхні завитки картуша.

У 1628 році коли картуш герба вперше був реставрований – правий завиток був подовжений (рис. 2, 1628, a). Як видно на рисунку, майстер не особливо старався зберегти ширину та висоту рельєфу. Вірогідно, з середини-кінця 1628 року верхньому завитку повертається плавність форм, також багато інших дрібних деталей стають чіткішими.

У 1630 р. починає зникати лінія, яка з’єднувала два завитка в правій верхній частині картуша (рис. 2, 1630, a). Цей дефект залишається на всіх наступних ризьких солідах Густава II Адольфа.

Лівий нижній завиток втрачає частину згину у 1631 році. Відбувається це, вірогідно, в перший чверті року, так як автору зустрічалися монети з таким дефектом набагато частіше, ніж без нього. Цього ж року нижній фігурний згин картуша приймає різні форми, базою для яких є стиковка трьох дуг. Вони нанесені за допомогою одного пуансона-дуги (рис. 2, 1631, a та b) та частково дороблені за допомогою штихеля безпосередньо на вальці. Також в середині-кінці року (рис. 2, 1631, c) зникає лінія яка з’єднувала два завитка, у лівій верхній частині картуша. У 1632 (рис. 3, 1632) та 1633 роках картуші гербу були подібні картушам на монетах кінця 1631 року. Нижній фігурний згин має різноманітні форми, завдяки тому, що наносився таким же чином, як і в 1631 році.

В середині 1633 року нижня частина картуша стає більш простою за формою, і з фігурної перетворюється в просту дугу (рис. 3, 1633). Ліворуч, в місці з’єднання дуги и картуша, може бути присутня велика точка. Ця форма картушу залишається на монетах і в 1634 році, за винятком лівого нижнього завитку. Він майже повністю зникає, від нього залишається лише крапка (рис. 3, 1634).

Як бачимо із порівняння картушів герба ризьких солідів Густава II Адольфа, вони мають ідентичні деталі з 1621 по 1634 рр. Але такий тривалий період часу виробництва не міг обслуговувати один пуансон, навіть при тому, що його регулярно реставрували. Зважаючи це, можемо зробити висновок про наявність на магістратському монетному дворі Риги одного маточника для виготовлення пуансонів. Він з часом руйнувався і його приходилося реставрувати. Наприклад, у 1631 році у маточника повністю зруйнувалась нижня частина зображення, внаслідок чого нижній фігурний згин картуша доводилося вирізати на вальцях окремо. Термін служби маточника цілком вписується в рамки ризького карбування солідів з ім’ям Густава II Адольфа. Адже, наприклад, маточники, що служили для виготовлення штемпелів дротяних копійок, могли служити понад двадцять років[11]. А технічна оснащеність ризького монетного двору була, поза сумнівом, вище, ніж московського або новгородського. До того ж шведи були точно знайомі з технологією російської монетного карбування під час шведської окупації Новгорода в 1611 - 1617 рр. [12]

У підсумку можна стверджувати, що випуск посмертних солідів Густава II Адольфа мав місце в 1633 і 1634 роках. Він відбувався на монетному дворі Риги, з відома магістрату цього міста, який відповідав за діяльність монетного двору.

[1] Mrowiński E. Monety Rygi. – Warszawa, 1986. – s. 57.

[2] Котляр М.Ф. Грошовий обіг на території України доби феодалізму. – К., 1974. – ст. 121; Рябцевич В.Н. Монетные клады XVII и первой четверти XVIII в. на территории Чернигово-Северской земли и Восточной Белоруссии // Нумизматика и сфрагистика Вып. 1. – К., 1963. – стр. 155-159

[3] Свєшніков І. Битва під Берестечьком. – Львів, 1992. – с. 198,200; Шуст Р. Що носили в гаманцях козаки війська Богдана Хмельницького? // Грошовий обіг і банківська справа в Україні: минуле та сучасність. – Львів., 2005. –ст. 218 - 220

[4] Котляр М.Ф. Грошовий обіг…. – К., 1974 – ст. 138 (№822), 139(№873, 880, 95, 853), 140(№ 956), 143 (№959), 147(№952), 148 (№759-е, 849, 913, 991, 1110); Рябцевич В.Н. Монетные клады… - стр.164(№33), 165-166 (№ 37), 174 (№77), 175 (№ 80-81), 176 (№84), 177 (№89, 91), 178 (№94 – 96), 179 (№99), 191 (№191); Маламуж О. Скарб монет XVII ст. (із фондів НІКЗ «Чигирин») // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. Вип 9. – К., 2000. – ст. 74 – 78.; Діденко Я. Середньовічні скарби у збірці музею Б. Хмельницького НІКЗ «Чигирин» // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. Вип. 16. – К., 2007. – ст. 74 – 78.; Діденко Я. Середньовічні скарби у збірці музею Б. Хмельницького НІКЗ «Чигирин» // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. Вип 16. – К., 2007. – ст. 74 – 78. скарби 2-6; Огуй О. Фальшування монет-домніц на Сучавській монетарні у XVII ст. // Psucie pieniąw Europie Środkowo- Wschdnej od antyku po czsy współczesne. Materiały z VII Międzynarodowej Konferencji Numizmatycznej. – Warszawa., 2006. – s. 153.

[5] Котляр М.Ф. Грошовий обіг…. – К., 1974 – с. 121.

[6] Ceplite R. Laika no 1621. līdz 1701 gadam Riga kalta sīknauda un tas apgrozība // Numismātika. – Rigā. 1968. – 128 lpp.

[7] Рябцевич В. Н. О чем рассказывают монеты. - Минск, 1977. – стр. 116-117

[8] Котляр М.Ф. Грошовий обіг на території України доби феодалізму. – К., 1974 – с. 122.

[9] Ceplite R. Laika no 1621. līdz 1701 gadam Riga kalta sīknauda un tas apgrozība // Numismātika. – Rigā, 1968. – 114-155 lpp; Mrowiński E. Monety Rygi... – s. 66.

[10] Зверев С.В., Стукалова Т.Ю. Посмертные выпуски монет шведского короля Густава II Адольфа в 1633-1635 гг. // Материалы XV Всероссийской Нумизматической Конференции. Ростов-на-Дону, 2009. – стр. 102-104; Kuźmin A.M. Działalność mennicy elbląskiej w okresie okupacji szweddzkij 1626-1635 // Mennice między Bałtykiem a morem Czarnym . Wspólnota dziejow. – Warszawa, 1998. – s 106.

[11] Мельникова А., Русские монеты от Ивана Грозного до Петра Первого - М., 1989. – таб.1 штемпели 34-36, таб.8 штемпели 30 – 20.

[12] Мельникова А., Русские монеты от Ивана Грозного … стр. 136 – 151.

21 авг 2015, 18:22:14

Я с ходу не осилю - некомфортно читать, но обязательно ознакомлюсь. Большое спасибо!

21 авг 2015, 18:25:24

Оригинал - Расмир:Восточная нумизматика.Вторая Международная научная конференция.- К.,2015. - стр. 95 - 99

«Польское наследие» в рижской чеканке солидов Густава II Адольфа

Староверов Д А (Киев)

Ареал распространения и обращения монет прибалтийских владений Швеции охватывает практически всю Восточную Европу, включая территории находящиеся под турецким экономическим и политическим влиянием [1, 256]. Впоследствии именно на этих территориях была начата активная чеканка имитаций солидов. Построение хронологически-типологических последовательностей поможет отделить высококачественные имитации от оригиналов.

Судя по всему, после перехода Риги под власть шведской короны возобновление монетной чеканки было делом первостепенной важности. О высоком приоритете говорит и то, что уже через девять дней (25 сентября 1621 г.) Густав II Адольф подтверждает права города на чеканку монеты [2, 57] и подписывает монетную ординацию по монетам Риги 5 октября 1621 г. [2, 60]. Организация массовых эмиссий неполноценной монеты на оккупированных территориях (в большинстве случаев по заниженной стопе и (или) из сплава с меньшим содержанием серебра) для получения казной дохода и подрыва экономики противника стала в это время своеобразной «визитной карточкой» Швеции. Можно хотя бы упомянуть действия шведов в оккупированном ими Новгороде в 1611–1617 гг. [3, 136–145], Эльбинге и Страалзунде.

В упомянутой выше ординации от 5 октября 1621 г. (см. Таблицу 1) было заявлено явно завышенное содержание серебра в солиде, по сравнению с коронной ординацией Сигизмунда III от 1604 г. [4, 10]. А по данным управляющего рижского монетного двора Ганса Голденштеда, в 1615–1618 гг. проба солидов упала с II ³/₄ до II ¹/₂лота одновременно с увеличением количества монет, изготовленных из одной марки сплава – с 200 до 220 шт. [5, 127–128]. В самом конце польского правления в Риге, в 1620–1621 гг., выпускалось 260 солидов из сплава пробой в II ¹/₈ лота [5, 128]. Как показывают результаты анализов, проведенных Р. Цеплите, фактический средний вес и проба рижских солидов Густава II Адольфа 1621–1627 гг. были сопоставимы с аналогичными параметрами рижских солидов 1621 г. Сигизмунда III [5, 128].

Примечательно, что на солидах «польского» и «шведского» выпусков достаточно много общих элементов изображения: корона, сноп, лист-разделитель легенды, крест, ключи и буквы (Рис. 1). Напрашивается вывод, что для создания штемпелей солидов шведской Риги воспользовались уже готовыми пуансонами, оставшимися на монетным дворе. А в некоторых случаях это были не только пуансоны, но и пуансонные маточники. Ведь изображение короны представлено одним типом не только на рижских солидах Сигизмунда III 1620 и 1621 гг., но и на протяжении всей чеканки Густава II Адольфа и в первые годы правления Кристины (1635–1638 гг.) [6, 129]. Это бесспорно говорит о том, что пуансоны изображения короны создавались при помощи маточника, так как при значительной массовой чеканке монеты единичный пуансон не мог обслуживать монетный двор в течение почти двух десятков лет.

Маточник изображения короны (корона тип I) прослужил без видимых дефектов до 1633 г., когда из-за износа или неумелой реставрации он потерял мелкие детали боковых зубцов и внутренние дуги (корона тип I-a).

.

Если в 1621–1626 гг. изображение герба и монограммы были заключены в двойной шнуровой ободок, то в 1627 г. их заменяет одинарный (встречаются гибриды, несущие двойной ободок на одной стороне, а одинарный на другой (Рис.2)). Возможно, такое изменение дизайна монет связано с 4% понижением пробы монет, произошедшей 1627 г. [5, 129], и его целью было упростить изъятие из обращения более высокопробных солидов.

Так же автору известен солид 1628 г. с двойным ободком с обеих сторон (Рис. 3), но учитывая написание цифры 8 в дате и частичное разрушение поверхности штемпеля (между буквами S и D в слове SOLIDVS) можно предположить, что для создания данного штемпеля были использованы штемпеля 1625–1627 гг. (исходя из деталей картуша герба) с перегравированной последней цифрой даты.

Самым крупным и сложным элементом в дизайне солида является изображения картуша герба. И как часто происходит в таких случаях, именно его маточник начал разрушатся в первую очередь. Последовательность разрушений элементов изображения на маточниках была ранее подробно описана автором [7, 121–122], а в этой работе приведена итоговая таблица, иллюстрирующая данный процесс (см. Таблицу 2).*

Как мы видим, технология создания маточника пуансонов не была привнесена во время шведской оккупации Риги, а использовалась как минимум еще во время правления Сигизмунда III. Возможно, она появилась в Риге еще раньше. Например, можно сказать, что с большой долей вероятности изображение короны на рижских солидах Стефана Батория 1586 г. [8, 26] и Сигизмунда III 1604 г. [8, 111] является одним и тем же (учитывая разрушение маточника, при котором был полностью утерян обруч короны). Но пока это предварительные наблюдения, требующие более подробного анализа.

ЛИТЕРАТУРА

1. Травкин С.Н. Поступление иноземных монет на территорию Юго-Восточной Европы в XIII – первой половине XVII вв. // Stratum plus. – 2001–2002. – №6. – С. 218–303.

2. Mrowiński E. Monety Rygi. – Warszawa, 1986. – 246 s.

3. Мельникова А. Русские монеты от Ивана Грозного до Петра Первого. – Москва, 1989. – 318 c.

4. Żabiński Z. Kryzys monetarny w czasach Zygmunta III // Wiadomości Numizmatyczne. – Rok XX. – Zesz. 1(75). – Warczawa, 1976. – S. 1–13.

5. Ceplite R. Laika no 1621 līdz 1701 gadam Riga kalta sīknauda un tas apgrozība // Numismātika. – Rigā, 1968. – L. 111–170.

6. Старовєров Д. До питання ідентифікації ризьких солідів королеви Христини // Праці центру пам'яткознавства. – Вип. 18. – Київ, 2010. – С. 125–142.

7. Старовєров Д. До питання про справжність посмертних ризьких солідів Густава II Адольфа // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. – Вип. 19. – Київ, 2010. – С. 120 –123.

8. Kruggel E., Gerbasevškis G. Die Münzen der Stadt Riga unter polnischer Herrschaft 1581–1621. – Riga, 2002. – 256 s.

* Серым цветом показаны участки картуша вырезанные на штемпеле, и их форма и размер на монетах могут отличаться.

21 авг 2015, 18:42:21

Странное впечатление. Слова понятные, но сама речь в научной статье похожа на общение с торговцем на рынке Стамбула. Не могу читать такое на украинском.

22 авг 2015, 05:01:41

Странное впечатление. Слова понятные, но сама речь в научной статье похожа на общение с торговцем на рынке Стамбула. Не могу читать такое на украинском.

Дело не в языке статьи. Просто Вы не читатель объемного текста, Вы писатель объёмного текста

22 авг 2015, 10:56:46

huszar, Вы молодец. Очень большую работу проделали. И, хотя вопрос достаточно частный, из таких деталей складывается большая

картина. Кстати, если не ошибаюсь, это Рябцевич писал, что посмертные выпуски с именем Густава Адольфа и Кристин осуществлялись в Сучаве. И вывод этот он сделал на основании топографии находок, известных ему в то время.

22 авг 2015, 11:01:06

И ещё вопрос автору. А как серебрились солиды? Каким именно способом? И ещё. Многие рижские солиды, попадающиеся в находках, имеет не медную основу. Сплав внутри них грязно-серого цвета. Как думаете, мог ли монетный двор осуществлять чеканку солидов в разных сплавах, или тут, скорее, различного рода подделки?

22 авг 2015, 17:09:11

huszar,

Вы молодец. Очень большую работу проделали. И, хотя вопрос достаточно частный, из таких деталей складывается большая картина. Кстати, если не ошибаюсь, это Рябцевич писал, что посмертные выпуски с именем Густава Адольфа и Кристин осуществлялись в Сучаве. И вывод этот он сделал на основании топографии находок, известных ему в то время.

И ещё вопрос автору. А как серебрились солиды? Каким именно способом? И ещё. Многие рижские солиды, попадающиеся в находках, имеет не медную основу. Сплав внутри них грязно-серого цвета. Как думаете, мог ли монетный двор осуществлять чеканку солидов в разных сплавах, или тут, скорее, различного рода подделки?

Итак по порядку: Когда Валентин Наумович делал топографию находок, то он в первую очередь принимал во внимание несоответствие даты для всех солидов. (Кристина 60, Карл XI - 155 et cetera).Тогда еще пользовались определением Платбардзиса для выявления подделок - не соответсвие даты и правителя, не соответствие герба и эмитента итд. при том что сам Платбардзис (фух, я надеюсь, что правильно транслитерирую его фамильё) для себя интуитивно прочувствовал отделение настоящих от сучавских и прочих .

скажу честно - Молдавия - не родина слонов, как и Украина (подделки Дорошенко, которые до сих пор не выявлены. Нечитайло просьба не цитировать, так как в хорошем обществе его поминать моветон, а его ловкие расбросы по гетьманам - это уже из области ~~научно~~й фантастики). Сучавская продукция имеет весьма характерный почерк. Гутава Адольфаю.ю которго можно отнести к Сучаве я видел...ну пару раз, ОДИН РАЗ В ПОЛОСЕ..Ка бы ква. Зато есть очень интересные вальцевые подделки Густава Адольфа, которые кардинально отличаются от Сучавы. и этим интересны. Интересно, что на иллюстрациях в статье Миколайчика ГА так же нет. есть Кристина, есть Карл Х Густав и его сын, Карл XI, есть его милость Ян Казимиж, есть Фридрих Вильгельм. А вот ГА нет, хотя последние описываются в статье (Andrzej Mikołajczyk Fałszerska Mennica w Suczawie //Wiadomości Numizmatyczne, R, XXIV, 1980, z. 4). И это не удивительно - кто бы не организовывал производство в Сучаве, тот явно ориентировался на соотношение разных солидов в составе денежной массы на рынках РП.

Дальше - проба. Скажем так серебро от 1 до 2 лотов = это преход от цвета близкого к латуни к грязно серому. Плюс естественные лигатуры в меди (я так думаю, что для чеканки солидов не брали толькj высокопробное(талерное и тд) серебро с последующим понижением его пробы, а вполне могли взять что есть (лом) - проверить пробу - огневым методом или на камне и дальше в печь и там довести до нужной пробы. А вот поверхность ленты-заготовки солидов перед чеканкой (и после отжига) явно вытравливалась кислотами (выедалась медь)

Серебрние подделок могли проводить как амальгамированием (скорее всего) так и возможно хим способом (хлористое серебро, соль, поташ и мел), а могли и просто лудить. надо прогонять монеты на РФА.Но тут всему свой черед.

22 авг 2015, 17:25:45

А теперь следующая из моих статей (увы, на украинском ).

Оригинал - Праці центру пам'яткознавства. Випуск 18 - К.,2010 ст 125 -142 http://pamjatky.org.ua/wp-content/uploads/2012/10/pcp2010_18.pdf

Таблица и статья слегка отличается от той, что опубликована (за время прошедшее с публикации она несколько доработана, есть небольшие правки) - изменения обозначены желтым цветом. Главное, чтоб таблица была кликабельной и удоботворимой

Старовєров Д.О.

УДК 737.14(474.3)“1634/1654”

До питання ідентифікації ризьких солідів королеви Христини

Однією з найпоширеніших монет середини XVII століття на українських землях були соліди (шеляги) міста Риги часів правління шведської королеви Христини (1632–1654), які присутні в більшості гаманців¹ і скарбів² даного періоду. Значну кількість серед знахідок становлять підробки цих монет. Саме з 1661–1662 рр., на монетному дворі у Сучаві, та можливо і в інших містах, які належали молдавському господарю Євстратію Дабіже (1661–1665), почався активний випуск імітацій солідів Риги, Лівонії, Польщі та Пруссії³.

На початку XXI ст., серед музейних і приватних колекцій[1] та археологічних знахідок накопичено значну кількість типів і варіантів ризьких солідів Христини, що дозволяє окреслити порічні зміни у карбуванні. Проблема ідентифікації та відокремлення молдавських імітацій від справжніх ризьких солідів стоїть досить гостро. Адже це може позначитися на датуванні багатьох археологічних комплексів. Відчувається відсутність наукових праць, що давала б досить чіткі критерії як ризьких солідів, так і їхніх імітацій. У частини дослідників досить просто говориться, що імітації було дуже складно відрізнити від справжніх монет⁴. У більшості робіт основними ознаками вважаються невідповідність дати та імені правителя⁵, а також помилки у легендах та зображеннях⁶. Іншою, і найбільш важливою, ознакою можна вважати монетний метал ‑ якщо ризькі соліди зроблені з низькопробного срібла, то молдавські імітації з міді⁷. Але після перебування в обігу верхній шар хімічно вибіленого сплаву стирався, і монета може здаватися мідною. Через це досить часто буває складно визначити метал без хімічного або спектрального аналізу ‑ адже ризькі соліди Христини містили de jure срібло 125 проби (II лота)⁸, а de facto ‑ їх середня проба в близько 85 (біля I і 1/3 лота)⁹. Тому деякі дослідники відносять справжні ризькі соліди до молдавських імітацій¹⁰.

Мета роботи - виявити зовнішні ознаки солідів офіційного ризького магістратського випуску часів правління королеви Христини. Для цього ми скористаємося методом порівняльного аналізу іконографії монет. Адже всі елементи зображення на монеті наносилися на валець вальцверкового верстата за допомогою пуансонів, які, у свою чергу могли використовуватися не один рік. Для цього автором були обрані крупні елементи аверсу та реверсу монет: «Сніп» - герб династії Ваза, корона, картуш герба (для пізніх випусків, через технологічні особливості ‑ герб цілком). У статті розглядаються зміни вибраних груп пуансонів, типів легенд аверсу і реверсу. Так само аналізуються причини, що спонукали до цього.

На основі цих даних нами була складена таблиця ризьких солідів Христини (таблиця 1). У ній відображені зміни типів обраних пуансонів, а також здійснена їх синхронізація як між собою, так і з типами легенд аверсу і реверсу монет.

Легенда аверсу

З історичної точки зору випуск ризьких солідів Христини можна розділити на два етапи: регентське правління канцлера Акселя Оксеншерни (монети з ім'ям Христини почали випускатися ризьким міським монетним двором в 1635 році, до цього він продовжував карбувати соліди Густава II Адольфа ¹¹), і як повноправної правительки. Ці моменти відбиті в легенді на аверсі монет.

У першому випадку ‑ CHRISTINA D G D R S (Christina Dei Gratia Designata Regina Sveciae ‑ Христина Божою милістю майбутня королева Швеції) ¹².

Хоча Христина здобула всю повноту влади після досягнення нею вісімнадцятирічного віку (8 грудня 1644 р.), лише в 1645 році з легенди зникає слово Designata¹³ (у Р. Цепліте помилково написане в 1646 р.¹⁴). Хоча автору відома монета 1644 р. з легендою аверсу CHRISTINA D G R S (рис. 0), вірогідніше за все це помилка майстра. При цьому існує два типи аверсу монет 1645 р. (див. таблицю I) з «неповнолітньою» легендою, пуансони яких були вирізані двома майстрами. Про це свідчить випуск значної кількості солідів у цей час. Також у випадку з варіантом аверсу, що несе зображення корони VIII типу, можна стверджувати, що він з'явився безпосередньо у 1645 році, а не були використані валці минулого року. Проте на солідах Лівонії, викарбуваних королівським монетним двором у монастирі св. Якова (Екаба) у період із грудня 1644 по 1645 рр. титул Христини приводиться вже в «самостійній» королівській формі¹⁵. Так само повна легенда, без слова Designata, вживалася при випуску солідів Ельбінгу в 1635 році та драйпелькерів Риги (1644 г) та Ельбінгу 1632, 1634–1635 рр.

.

У період самостійного правління використовувалися два типи легенди: ‑ CHRISTINA D G RE S і CHRISTINA D G R S. (Christina Dei Gratia Regina Sveciae ‑ Христина Божою милістю королева Швеції). Перша з наведених легенд використовувалася в 1645–1647 рр., вочевидь, для заповнення порожнього місця, що виникло після вилучення D з королівського титулу. При цьому літера E була в наборі пуансонів магістратського монетного двору (використовувалася для створення легенди реверса). З 1647 року починає використовуватися другий тип легенди. І якщо в цьому році він співіснує з першим типом, то з наступного, 1648 р., він стає єдиним аж до зречення Христини в 1654 р.

Легенда реверсу.

У відмінності від легенди лицьової сторони, абревіатури слів на легенді реверса були досить різноманітні аж до 1645 р. У 1635–1636 рр. використовується легенда як на солідах Густава II Адольфа 1631–1634 рр.: SOLIDVS CIVI RIGENSIS (Solidus Civitatis Rigensis ‑ солід міста Риги). Дата також складалася із двох останніх цифр року, написаних більш дрібним шрифтом, ніж букви легенди, і була винесена над листом-роздільником легенди.

У 1637 р. з'являються вже три типи легенди, при цьому використовуються ті ж самі пуансони букв, що й у попередні роки: SOLIDVS CI RIGENSIS ³⁷, SOLIDVS CIV RIGENSIS ³⁷, SOLIDVS CIVI RIGENSIS ³⁷. Така розмаїтість, найімовірніше пов'язана з тим, що саме цього року монети стають меншими у діаметрі (середній діаметр близько 15 мм, замість 15,7–16,0 у солідів 1630–1636 рр.) і дещо більшими по товщині (до 0,6‑0,7 мм, замість 0,5 мм). Такий розмір монет зберігається до 1643 року включно. Причину визначити важко. Це може бути зміна товщини монетних заготовок. Або ж початок використання нового верстата (верстатів), з меншим або більшим діаметром валів, на яких довелося розміщати іншу, чим було до цього, кількість штемпелів. Щоб не залишати порожнього місця на валу, ймовірно довелося зменшити діаметр монети і збільшити її товщину.

У першій половині 1638 р. слово civitatis передається вже одною літерою C (SOLIDVS C RIGENSIS ³⁸), але вже приблизно в другій половині цього ж року, разом з картушем тип III і новим набором буквених пуансонів почав використовуватися наступний тип легенди: SOLIDVS CIVI RIGENSIS 38. При цьому дата, найчастіше, перебувала зверху листа-роздільника. Так само існує варіант легенди цього року з помилкою - SOLIDVS CIVI RIGENSIS 83.

В 1639 р. civitatis знову передається однією буквою, але ймовірно зроблено це вже для того, щоб гармонійно розмістити легенду по обидві сторони від листа-роздільника. Хоча в останніх випусках 1639 року напис на реверсі стає SOLIDVS CIVI RIGENSIS 39. Цікавий варіант легенди у якій замість D на обох сторонах монети використовувалося перевернене G (рис. 1).

1640 р. дає найбільшу кількість варіантів легенд реверса. Відразу ж хочеться зауважити, що цього року почали використовуватися три пуансони зображень герба й два пуансони корони. При цьому з кожним гербом сполучаються обидва види корони. Усе це говорить про випуск значний кількості монет цього року. Ще є цікава залежність від використання певного типу пуансона зображення корони на аверсі з видом легенди на реверсі. SOLIDVS CIVI RIGEN 40 і SOLIDVS CIVI RIGENS 40 поєднуються з картушем герба тип V і короною тип III, а SOLIDVS CIVI RIGE 40 з тим же картушем герба, але з короною тип IV. Легенда SOLIDVS CIVI RIGEN 40 використовується з картушем герба тип VI і обома типами корон (тип III і тип IV). Цікаво те, що цим же картушем і короною тип III на солідах з'являється досить незвичне для ризьких дрібних номіналів позначення року ‑ римськими цифрами: SOLIDVS CIVI RIGEN XL (рис. 2) . У цьому ж році востаннє різьбярі штемпеля скоротили слово civitatis до однієї букви C : SOLIDVS C RIGENSIS 40 (корона тип IV і картуш герба Тип VI). Три типи легенди: SOLIDVS CIVI RIG 40, SOLIDVS CIVI RIGE 40 і SOLIDVS CIVI RIGEN 40 нанесені на монети з картушем герба тип VII (корони тип III і IV). З 1641р. обидва типа легенд стануть стандартними на солідах Христини, і якщо SOLIDVS CIVI RIGE буде використовуватися до 1645, то SOLIDVS CIVI RIG ‑ аж до її зречення від престолу в 1654 р. Так само в 1641 р. з'являється новий тип легенди SOLIDVS CIVI RIGEN 41. Він так само буде використовуватися й в 1642 р.: SOLIDVS CIVI RIGEN 42. А в легенді SOLIDVS CIVI RIG 4Z (рис. 3) двійка в даті передана за допомогою букви Z, спеціально створеним пуансоном. Треба відзначити, що напису 1640–1642 рр. і більша частина 1643 р. зроблена одним набором пуансонів.

У 1643 р., крім легенд SOLIDVS CIVI RIG і SOLIDVS CIVI RIGE (природно з датою 43 наприкінці), які стали вже стандартними, використовується SOLIDVS CI RIGEN 43. Цей тип легенди став останнім, коли скорочення букв стосувалося слова civitatis, після цього воно завжди буде передаватися як CIVI.

В 1644–1645 рр. використовується два типи легенди реверса: SOLIDVS CIVI RIG і SOLIDVS CIVI RIGE із двома останніми цифрами дати наприкінці легенди. Варто відзначити, що 1644 року з'являється абсолютно відмінний по стилю виконання набір пуансонів букв, корони, ключів, снопа й картуша герба. Він співіснує з попереднім у 1644–1645 рр., після чого пуансони цього різьбяра, виконані в такому ж стилі, стають основними на магістратському монетному дворі до 1649 р. Набір пуансонів (або маточники) різьбяра, що обслуговували магістратський монетний двір в 1643–1645рр., перевозиться на державний монетний двір, який знаходився у монастирі святого Якова, і використовуються для виготовлення штемпелів лівонських солідів¹⁶.

Починаючи з 1646 р. використовується тільки один тип легенди реверса SOLIDVS CIVI RIG і дві останні цифри дати. Він використовується до кінця правління Христини, і забігаючи уперед, взагалі до кінця випуску солідів на магістратському ризькому монетному дворі у 1665 р.¹⁷

Графічні елементи.

У деяких випадках можливо достатньо точно визначити хронологічну послідовність заміни одного пуансона іншим, розглядаючи зміни окремих букв або шрифту цілком у легендах на датованому реверсі монети. Вальці недатованого аверсу, залежно від стану збереження, могли працювати для випуску монет наступного року.

Ризькі соліди Христини можна розділити на чотири хронологічно-стилістичні групи:

Перша група. «Стиль Густава II Адольфа». У цю групу входять зображення картуша I ‑ III типів, пуансони яких використовувалися в 1635–1638 р. А так само корони і снопи I та II типів, які були на монетах 1635–1639 р.

Друга група. «Стиль принцеси Христини». У цю групу входять зображення картуша герба IV ‑ IX типів (використовувалися в 1638–1645 рр.), корони III ‑ VI і снопа III ‑ IV типів.

Третя група. Стиль «некоронованої королеви». У цю групу входять зображення картуша герба X ‑ XIII, корони VII ‑ IX і снопа V ‑ VIII типів. (використовувалися у 1644–1649 рр.)

Четверта група. «Королівський стиль». Герби XV ‑ XVII, корони X ‑ XII й снопи IX ‑ XI типів, пуансони яких були у використанні з 1649 р.

Перша група

Пуансон картуша I-b типу й корони I типу створювалися за допомогою маточника, що використовувався на ризькому монетному дворі у 1621–1634 рр.¹⁸ Нижня частина картуша ‑ півколо із крапкою ‑ може відрізнятися від наведеної на малюнку у таблиці розмірами й кривизною дуги. Це обумовлено тим, що вона, на відміну від іншої частини картуша, вирізалася на вальці за допомогою штихеля з причини руйнування нижньої частини маточника. Цей процес аналогічний тому, який відбувався при створенні штемпелів солідів Густава II Адольфа в 1631–1634 рр.¹⁹ Вочевидь, в 1638 р. відбувається руйнування маточника картуша I-b типу і йому на зміну приходять вирізані пуансони, з невеликим, менш року, терміном служби: картуші II і III типів. Вони обидва створені під впливом стилю картуша I типу, але в більш грубій манері виконання. У 1638 р., разом з картушем I-b типу, перестає використовуватися маточник пуансонів корони I типу. На зміну йому приходить пуансон корони II типу, що стилістично близький до попереднього. Він уже створений без допомоги маточника, та й саме зображення виконане у більш грубій манері.

Досить цікава послідовна зміна пуансонів снопа I і II типів. Пуансон снопа I типу використовувався в 1635–1636 рр., в 1637 р. його змінив сніп II типу. Але вже в 1638 р. обидва пуансони використовуються одночасно з короною II типу й картушем II типу.

Друга група.

Характерним елементом в оформленні картуша у цій групі стали витягнуті викривлені або еліпсоподібні петлі в середній частині герба.

Варто більш детально розглянути всі картуші цієї групи. Пуансон IV типу картуша з'явився в 1639 р. і весь рік обслуговував виробництво солідів міста Риги. Швидше за все, наприкінці року він повністю вийшов з ладу. Адже монет наступного року, штемпеля яких були створені з його використанням, виявити не вдалося. Зате у 1640 р. починають використовуватися одночасно три типи пуансонів картуша герба ‑ V, VI і VII. Про одночасність їхнього використання, можна судити з того, що валець реверса, створений за допомогою кожного із цих пуансонів, використовувався з вальцями аверсу, що несе на собі корони як III, так і IV типів. При цьому пуансони корон III і IV типів виконані у різних стилях і, вірогідніше за все, різними майстрами. Потрібно відмітити, що, як було сказано вище, у 1640‑43 рр. використовувався один набір букв, який, швидше за все, був створений за допомогою маточника. Вочевидь, ця ж технологія була використана при створенні пуансона снопа III типу, який використовувався в 1639–1645 рр. В 1643 р. створений пуансон (а швидше за все маточник пуансона) снопа IV типу. Він використовувався на магістратському дворі до 1645 р., а так само був задіяний у створенні штемпелів для атипових ризьких солідів 1645 і 1647–1648 рр., про які буде сказано нижче.

Можна припустити, що у 1640 р. було значне збільшення кількості випуску монет. Це пов'язане з розширенням виробничих потужностей і зміною технічного процесу виготовлення пуансонів.

Пуансони корони IV типу були створені за допомогою маточника. Про це говорить порівняно тривале побутування даного типу корони на монетах ‑ 1640–1643 рр. Його стилістичним продовженням є корона VI типу (1644–1645 рр.), у виконанні деталей якої бачимо стиль виконання майстра, який вирізав маточник і для корони IV типу.

Найбільш професійно у другій групі виконані пуансони корон III і V типів, які так само мають багато спільного у своєму дизайні та, безсумнівно, виготовлені одним майстром. Цікаво, що кожний з них слугував тільки близько року. Тож можна припустити, що термін служби звичайного пуансона укладається саме у такі часові межі. У цьому багато відміну від пуансонів, створених за допомогою маточника, де кожний окремо узятий пуансон міг служити менше часу. Але після виходу з ладу одного створювався його «брат близнюк», і існування даного типу тривало.

У 1640 р. був виготовлений перший пуансон цілком усього малого герба Риги ‑ тип VII. До цього картуш, ключі й хрест вибивали на вальцях за допомогою окремих пуансонів. Незважаючи на те, що він використовувався тільки в 1640–1641 рр., і на зміну йому прийшов пуансон картуша герба тип VIII, така техніка карбування герба на вальці увійде в ужиток, і стане стандартної для магістратського монетного двору.

Пуансон картуша герба VIII типу, який використовувався у 1641–1643 рр., був найімовірніше, створений за допомогою маточника. За художнім виконанням це один з найкращих картушів герба, створений майстром, який працював на магістратському монетному дворі близько 1639–1645 рр. Його ж виконанню належить і гербовий пуансон IX типу, що використовувався у 1644–1645 рр. Через недовговічну експлуатацію цього пуансона на магістратському й державному (про що буде сказано нижче) монетних дворах, можна сказати, що він був вирізаний, а не створений за допомогою маточника.

Третя група.

У 1644 році на магістратському монетному дворі починає працювати новий гравер, X тип став першим з його пуансонів картуша герба. Менші за розміром завитки, більш плавні лінії, а також ключі на гербі Риги з одним фігурним отвором у головці є відмітною рисою цього майстра (рис. 4). Він же виготовив, виходячи зі стилістичних особливостей, пуансони корон з VII по IX-c, снопа з V по IX типи та набір буквених пуансонів. Цікавим є той факт, що у 1644–1645 рр. для «карбування» ризьких солідів використовувалися штемпелі, створені за допомогою пуансонів обох майстрів. Але при цьому авторові не вдалося знайти ні «гібридних» монет (коли для їхнього виробництва використовувався валець однієї сторони, створений за допомогою пуансонів першого майстра, а іншої сторони - іншого), а ні «гібридних» відбитків штемпеля на одній монеті (коли для нанесення на штемпель використовувалися пуансонів різних майстрів). Ці спостереження прямо вказують на використання кожного набору пуансонів і створених за допомогою них вальців, як мінімум, у різних приміщеннях.

X тип став останнім пуансоном картуша герба, коли йому на зміну в 1645 р. прийшов XI тип. Це був вже пуансон цілого малого герба Риги, як і в усіх наступних роках. XI тип використовувався в 1645–1648 рр. У 1648 р. його змінить тип XII, який більш за все, був проміжним зразком і перестав використовуватися у тому ж році. Так само проміжним можна назвати й пуансон снопа тип VII. У тому ж році були створені ще два типи пуансонів герба: XIII і, трохи пізніше, XIV. Варто відзначити, що обидва ці пуансона використовувалися одночасно в 1648–1649 рр.

У 1644 р. був вирізаний пуансон корони VII типу, що використовувався й у наступному, 1645 р. Цікавим є той факт, що авторові дотепер не вдалося виявити монет 1645 р. з короною VII типу та «неповнолітньою» легендою аверсу ‑ CHRISTINA D G D R S.

Пуансон, що використовувався для нанесення корони типу VIII-a, незважаючи на те, що був виконаний на високому художньому рівні, досить швидко вийшов з ладу ‑ у нього відпала верхня частина. Але пуансон однаково продовжував використовуватися, тільки верхні дуги наносилися вже безпосередньо на валець за допомогою різця. У таблиці він виведений у тип корони VIII-b. Можливо з цієї причини, синхронно з ним, почав використовуватися пуансон корони VII типу.

У 1645 р. був створений маточник корони IX типу. Він два рази реставрувався: у 1646 і 1648 рр. Це викликало появу ще двох типів корон ‑ IX‑b і IX‑c.

Пуансони із зображенням снопа досить послідовно зміняли один одного, при цьому середній термін служби був близько двох років. Виключенням є пуансон снопа VII типу, про який говорилося вище. Трохи більше двох років і був термін служби пуансона снопа V типу, але це може бути пов'язане з малою кількістю штемпелів, зроблених з його використанням у 1644 р.

Четверта група.

Першим представником четвертої групи стали пуансони герба XV типу, корони XII і снопа IX, що почав використовуватися у 1649 році. У їхньому стилі відразу помітний інший «почерк» різьбяра. Цікаво, що пуансон герба XV типу повторює деякі стилістичні рішення, запозичені з монет Густава II Адольфа (рис. 5).

Усі типи пуансонів снопа досить схожі між собою, однак типи IX і X наносилися на вальці за допомогою вирізаного пуансона, виходячи з їхнього терміну служби. Пуансони ж снопа XI типу створювалися за допомогою маточника (цей тип був присутній на монетах з 1651 до 1654 р.). Подібним чином створювався пуансон корони XI типу, адже даний тип корони був на солідах з 1649 р. і до кінця правління Христини, а також на монетах Карла X Густава (рис. 6).

Також на магістратському монетному дворі, крім маточника корони XI типу були ще два типи вирізаних пуансонів корон: X і XII типи. Якщо пуансон корони X типу був першим пуансоном корони даного майстра й використовувався протягом 1649 р., імовірно. до виходу з ладу, то пуансон корони XII типів створювався, можливо, як допоміжний.

Пуансони, що несуть герби XVI і XVII типів, створювалися за допомогою маточників. Адже перший з вище перерахованих типів використовувався з 1649 до 1652 р., а другий – з 1652 р. і до кінця правління Христини, а так само монетах Карла X Густава (рис. 6).

Атипові ризькі соліди.

Автором була виявлена група монет, відмінною рисою яких є наявність корони тип L1 і снопа IV типу на аверсі. На реверсі монет присутня герб тип IX (у 1645-1647 р.) (рис. 7) або картуші герба тип L1‑a і L1‑b (в 1647–1648 рр.) (рис. 8).

Спробуємо розібратися в даній проблемі: корона тип L1 використовувалася спочатку в Ельблонзі в 1634–1635 рр [²⁰ (на ельблонзьких і шведських солідах) (рис. 9, 10), а потім на державному монетному дворі у 1644‑45 і 1647‑49 р.²¹ (рис. 12). Сніп IV типу був на ризьких монетах тільки разом з «неповнолітньою» легендою й короною VI типу у 1643–1645 р. Тому ж, 1645, році він починає бути присутнім на лівонських солідах разом з коронами як VI типу, так і типу L1. Тоді ж на лівонських монетах з'явився сніп III типу. Можна припустити, що пуансони (або їх маточники) були передані з Ризького монетного двору на Державний монетний двір (рис. 11). Також, імовірно, маточник корони типу L1 був привезений з Ельблонга, адже керуючим державним монетним двором був призначений Марсіліус Філіппсон, що у 1631‑35 рр. займав аналогічну посаду у Ельблонзі²². Набір букв на атипових ризьких солідах так само характерний для лівонських монет. Спеціально створені пуансони картуша герба (тип L1), ключів і хреста (для монет 1647–1648 рр.), а також використання корони типу L1 виключають можливість створення вальців цих монет в одній майстерні з магістратським вальцями.

В 1647 на монетах выпущенных с гербом Риги на гос. монетном дворе использовались также картуш герба тип VIII. Так же этот картуш использовался для создания герба Ливонии.

На наш погляд цих даних достатньо для визначення місця випуску атипових ризьких солідів: їх випустили на шведському державному монетному дворі в Ризі.

З огляду на вищесказане, а так само з того, що відносини між магістратом і державним монетним двором були «напруженими»²³(що навіть послужило приводом для закриття на цілий рік, в 1646 р., державного монетного двору²⁴) виникає питання: що послужило причиною випуску цих монет?

Мною выявлена монета 1646 года, но является достаточно редкой (пока выявлен только один экземпляр). Время чеканки – или начало, или конец 1646 года ( или до закрытия двора, или после его открытия). Легенда аверса на выявленном экземпляре - CHRISTINA D G RE S, такая же , как и на монетах 1645 г., говорит об выпуске монеты скорее всего в начале года.

Версія про замовлення магістратом випуску солідів на державному монетному дворі відпадає через свою нелогічність, з огляду на неодноразові скарги королеві «батьків міста» на те, що відкриття цього двору несе шкоду місту та порушує монетний привілей Риги, підтверджену Густавом II Адольфом²⁵.

Робочою гіпотезою стає випуск підроблених магістратських солідів на державному монетному дворі. Хоча причину випуску даної емісії поки назвати важко й це питання залишається відкритим.

Завдяки технологічним особливостям виробництва ризьких солідів королеви Христини була побудована таблиця послідовної зміни пуансонів, що використовувалися при створенні штемпелів. За допомогою даної таблиці можна уточнювати датування монет, у яких не збереглася дата. У майбутньому ці данні допоможуть скласти мапу територіальної розповсюдження ризьких солідів Христини на території України залежно від року їх карбування. Так само проведена робота допоможе відрізняти справжні ризькі соліди від молдавських імітацій і підробок XVII століття.

У ході дослідження були виявлені соліди, що наслідують ризькому магістратському випуску, але випущених на шведському державному дворі в Ризі, хоча причину випуску даної емісії поки назвати важко і це питання залишається відкритим.

1. Свєшніков І. Битва під Берестечьком. ‑ Львів, 1992. ‑ с. 198,200; Шуст Р. Що носили в гаманцях козаки війська Богдана Хмельницького? // Грошовий обіг і банківська справа в Україні: минуле та сучасність. ‑ Львів, 2005. ‑ст. 218 - 220

2. Рябцевич В.Н. Монетные клады XVII и первой четверти XVIII в. на территории Чернигово-Северской земли и Восточной Белоруссии // Нумизматика и сфрагистика Вып. 1. ‑ К., 1963. ‑ стр. 165-167 (№№ 33, 37, 44, 46), 174-179 (№№ 77, 80, 81, 84, 86, 87, 89, 90, 94 ‑ 96, 98), 185 (№№125,127), 187 (№ 133), 193 (№ 155); Kotlar M. Znaleziska monet z XIV ‑ XVII w. na obszarze Ukraińskiej SRR. ‑ Wrocław, Warszawa, Kraków, Gdańsk, 1975. ‑ s. 80 (№ 299), 81 (№№302-303), 82(№ 308), 85(№320), 94 ‑ 95 (№№ 371 -372), 114 ‑ 115 (№472), 116 ‑ 117 (№483), 119 ‑ 120 (№495), 123 (№ 512), 124 ‑ 125 (№ 518), 131 (№544), ; Безпалько В. Скарб солідів XVII ст. із с. Стара Аврамівка Полтавської обл. Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. Вип. 19. ‑ К. 2010. ст. 117-120.

3. Шуст Р. Нумізматика: історія грошового обігу та монетної справи в Україні. ‑ К., 2007.‑ ст. 160 Огуй О. Фальшування монет-домніц на Сучавській монетарні у XVII ст. // Psucie pieniąw Europie Środkowo- Wschdnej od antyku po czsy wspołczesne. Materiały z VII Międzynarodowej Konferencji Numizmatycznej. ‑ Warszawa., 2006. ‑ s. 152-153; Dergaciova L. Fälschungen Schwedischer münzen des 17. Jahrhunderts in der Sammlung des Instituts für Numismatik und Geldgeschichte der Universität Wien // Numismatische Zeitschrift. 115 band. ‑ Wien, 2007.‑ S. 76.

4. Котляр М. Грошовий обіг на території України доби феодалізму. ‑ К., 1974. ‑ ст. 121.

5. Ceplite R. Laika no 1621. līdz 1701 gadam Riga kalta sīknauda un tas apgrozība // Numismātika. ‑ Rigā. 1968. ‑ 117-118 lpp.; Шуст Р. Нумізматика... ‑ ст. 160; Федоров Д. Монеты Прибалтики XII ‑ XVIII столетий. ‑ Таллинн, 1966. ‑ стр. 402.

6. Platbarzdis A. Die königlich schwedische Münze in Livland. Das Münzwesen 1621-1710. ‑ Stockholm, 1968. ‑ s. 294 - 305

7. Огуй О. Фальшування монет-... ‑ s. 152-153; Ceplite R. Laika no 1621. līdz 1701 gadam ... ‑ 128-129 lpp.

8. Mrowiński E. Monety Rygi. ‑ Warszawa, 1986. ‑ s. 60.

9. Ceplite R. Laika no 1621. līdz 1701 gadam... ‑ 128-129 lpp.

10. Dergaciova L. Fälschungen Schwedischer münzen ... ‑ S. 80-81.

11. Стровєров Д. До питання про справжність посмертних ризьких солідів Густава II Адольфа. // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. Вип. 19. ‑ К. 2010. – ст. 120-123.

12. Ceplite R. Laika no 1621. līdz 1701 gadam... ‑ 114-115 lpp.; Mrowiński E. Monety Rygi.. . ‑ s. 66.

13. Mrowiński E. Monety Rygi.. . ‑ s. 147.

14. Ceplite R. Laika no 1621. līdz 1701 gadam... ‑ 115 lpp.

15. Platbarzdis A. Die königlich schwedische… ‑ s. 54, 56, 58 Mrowiński E. Monety Rygi.. . ‑ s. 66.

16. Platbarzdis A. Die königlich schwedische… ‑ s. 54, 56, 58, 427

17. .Ceplite R. Laika no 1621. līdz 1701 gadam... ‑ 117-118 lpp.

18. Стровєров Д. До питання... – ст. 122-123.

19. Там само.

20. Kopicki E. Ilustrowany skorowidz pieniędzy polskich i z Polską związanych. ‑ Warczawa, 1996. ‑ T. III s. 416 ‑ 418, T. IV s. 182,185.

21. Platbarzdis A. Die königlich schwedische… ‑ s. 54-58, 426-427, 429

22. Kużmin A. Działalność mennicy elbląskiej w okresie okupacji szwedzkiej 1626 ‑ 1635. // Mennice między Bałtykem a morzem Czarnym ‑ wspóllnota dziejów. ‑ Warczawa, 1998. ‑ s. 104 ‑ 105.

23. Platbarzdis A. Die königlich schwedische… ‑ s. 60 ‑ 63.

24. Platbarzdis A. Die königlich schwedische… ‑ s. 411.

25. Mrowiński E. Monety Rygi… ‑ s. 57; Platbarzdis A. Die königlich schwedische… ‑ s. 60 ‑ 61.

[1] Автор висловлює подяку В. Сироті та всім іншим за надані матеріали.

22 авг 2015, 18:24:04

Попытаюсь таблицу выложить вот в таком виде

22 авг 2015, 18:57:46

Оригинал

Староверов Дмитрий Александрович. Загадка рижского солида 1638 г. с «нарядной монограммой»//XVIII ВСЕРОССИЙСКАЯ НУМИЗМАТИЧЕСКАЯ КОНФЕРЕНЦИЯ- М., 2015

Загадка «Рижского» солида 1638 с «нарядной монограммой».

Староверов Д.А.

Проблема идентификации аутентичных подделок билонных (рижских, ливонских, прусских и литовских) солидов XVII в, созданных во вред денежному обращению при помощи вальцевого станка, до сих пор полностью не решена. Большинство авторов относит данные подделки к продукции Сучавского монетного двора в Молдавии к так называемым «валашским шелягам» (Огуй, 2013, 46-47). Увы, единственным визуальным критерием отличия вальцованных подделок от выпусков официальных монетных дворов до сих пор являлось несоответствие герба и легенды или ошибок в дате [Platbarzdis, 1968, s.268].. Руководствуясь такой схемой, многие исследователи [Свєшніков, 1992, с. 198, 200; Dergaciova, 2007, s. 78- 89] отнесли посмертные выпуски Густава II Адольфа на монетных дворах Эльбинга и Риги к «сучавским подделкам», что является крайне неверным. Пользуясь же методом пуансонного анализа можно точно определить родственность разных вариантов монет, отчеканенных на одном монетном дворе. И разрешить вопрос: все ли поддельные солиды, созданные при помощи вальцевального станка происходят из Сучавы? Ниже пойдет речь как раз об одном из таких типов монет.

Данная монета среди коллекционеров известна как «солид с нарядной монограммой».В каталоге Хальяка она присутствует под номером 1516 [Haljak, 2011, 249], и отнесена к продукции рижского городского монетного двора в 1638 г (рис. 1). Но так ли это на самом деле?

Все монеты этого типа, с которыми автор имел возможность ознакомиться, произведены на вальцевом станке. Вес монет, доступных автору для взвешивания, находится в пределах нормы – от 0,45 г до 0,63 г. Так же можно утверждать, что мастер при изготовлении штемпеля пользовался пуансонами, уровень исполнения которых достаточно высок. Но она не имеет ни одного общего элемента с другими монетами как предыдущих, так и последующих лет выпуска (Старовєров, 2010, с. 138-142). Достаточно характерный рисунок имеют изображения снопа, буквы C в монограмме королевы Кристины, и короны.

Для создания штемпелей были использованы два типа пуансонов короны и по одному типу пуансонов снопа, монограммы, картуша герба, креста и ключей.

Стоит обратить внимание и на абсолютно не типичное для рижских солидов конца 30-х – начала 40-х написание букв «G» и «Т» в легендах. Подводя итог осмотра внешних признаков монет данного можно с уверенностью сказать, что все пуансоны, с помощью которых создавались детали изображения на штемпеле, не были в арсенале мастеров монетного двора города Риги и стиль исполнения сильно разнится с оформлением монет легальной эмиссии.

С другой стороны, отнести данный солид к продукции монетного двора в Сучаве так же нельзя – достаточно яркий авторский стиль всех элементов изображения, особенно монограммы и букв легенды, не идет ни в какое сравнение с достаточно стилистически однородными «валашскими шелягами» (Buzdugan, Luchian, Oprescu et al., 1977. 93 – 94; Mikołajczyk, 1980, 201 -207)

Можно предположить, что время создания штемпелей солидов с «нарядной монограммой» достаточно близко к «дате» нанесенной на ней, но скорее всего это середина 1640 гг. Об этом говорит употребление т.н. «несовершеннолетней» (перестает использоваться на официальной продукции м.д. Риги в 1645 г.) [Старовєров, 2010, с. 126], но несколько измененной, легенды на аверсе: CHRISTINA D G D RE S. Интересно сокращение RE вместо R в легенде (лат. Regina – королева): оно использовалось только в 1645-1647 гг. Легенды реверса: SOLIDVS CIVI RIGENSIS 38 выполнена в стиле монет 1638-1640 гг.[Старовєров, 2010, с. 138-142].

Исходя из всего вышесказанного,мы можем отнести время ее чеканки к промежутку 1638 -1647 г., хотя более вероятным годом выпуска будет 1645, а стилистика реверса и более старая дата были сделаны с целью маскировки времени выпуска. Место чеканки данной группы фальшивых солидов выявить пока не представляется возможным.

Огуй А., Пивоваров С. Подделывание билонных монет на Сучавском монетном дворе в ХVІІ в. // Numizmatica 21. — Bratislava, 2006. — S. 149–157;

Mikołajczyk A. Fałszerska mennica w Suczawie // Wiadomosci numizmatyczne. —Warszawa 1980. — Rok XXIV. — Zeszyt 4 (94). — S. 198, 218–220;

Котляр М.Ф.Грошовий обіг на території України доби феодалізму. — К., 1971. — С. 121;

Platbardzis A. Die königliche schwedische Münze in Livland. Das Münzwesen 1621–1710. — Stockholm, 1968. — S. S. 297–303;

Dergaciova L. Fälschungen schwedischer Münzen des 17. Jh. in der Sammlung desInstitutes für Numismatik und Geldgeschichte der Universität Wien // Numismatische Zeitschrift/ Red. Prof. Dr. G. Dembski. — Wien, 2007. — Bd. 115. — S. 76.;-89

Огуй О.Сучавський монетний двір у ХVІІ ст.:емісії монет і фальшивок-«домніц»(на монетному та архівному матеріалі) //Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. Збірка наукових праць . — К.: НАНУкраїни, Інститут історії України, 2013. — Число 22–23. —ст. 419 – 420 ;

Buzdugan G., Luchian O., Oprescu C.C. et al. Monede şi banknote romaneşti. —Bucureşti, 1977. — Р. 93–94

Свєшніков І. Битва під Берестечком. - Львів,1992. – с. 198, 200;

Старовєров Д. До питання ідентифікації ризьких солідів королеви Христини//Праці Центру пам'яткознавста, вип. 18. – К., 2010 – с. 128-142.

Haljak G. Livonian coins XII – XVIII centuries. Part II: Kingdoms. Livonian coins from XVI – XVIII centuries. – Tallinn, 2011.

23 авг 2015, 08:46:00

Продолжим. Есть у меня статья как раз вписывающаяся в правление Кристины, но так как она еще не вышла, то пока с публикацией на форуме повременим.

Источник Старовєров Д До питання ідентифікації ризьких солідів Карла Х Густава.//Сіверщина в історії України. Випуск 4 - К., 2011 http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/75601/35-Starov%d1%96%d0%b5rov.pdf?sequence=1 Так же в таблице есть небольшие дополнения

Старовєров Д О

УДК 737.14(474.3)«XVII»

До питання ідентифікації ризьких солідів Карла Х Густава.

Економічна експансія Швеції на грошовий ринок Речі Посполитої, яка почалась за часів правління Густаві II Адольфі та Христині (незважаючи на всі перепони, які робив уряд Речі Посполитої) [1, s. 261, 294, 320, 321, 379] тривала і при їх спадкоємцях з династії Пфальц-Цвейбрюккен: Карлі X Густаві та Карлі XI. І в першу чергу це робилося з допомогою дрібного номіналу – білонного соліду. Розповсюдження його по території сучасної центральної та північної України обґрунтовувалось ще тим, що з 1627 р. монетні двори Речі Посполитої припинили карбувати дрібні, включно до орта, номінали [1, s. 261; 2, s. 72] (за винятком монетного двору у Лобженіці, який відкарбував останні тернарії у 1630 р.) [3, s. 349]. А російська дротова копійка була не так розповсюджена, та за курсом дорівнювала півтораку [4, стр. 209‑210]. Тому ризькі соліди Карла X Густава входять до складу багатьох скарбів на території як всієї України, так і Чернігівщини та Сіверщини [5,. стр. 175‑179 (№79‑81, 86, 87, 91, 94, 97)]

З тим, що ризькі соліди Карла X Густава карбувались увесь час його панування, вони можуть слугувати досить точним показником датування скарбів та закритих археологічних комплексів, та речей, які до них входили. Але з 1662 почалось карбування імітацій монет Риги, Лівонії, Пруссії, Польщі та Литви на монетному дворі у Сучаві [6, ст. 160; 7, ст. 152‑153; 8, s. 76; 9, s. 135‑136]. Але дотепер не має чітких критеріїв відокремлення молдавських імітацій від справжніх ризьких солідів [7, ст. 152‑153; 10, ст. 121; 11, 117‑118, 128‑129 lpp.; 12, стр. 402; 13, s. 294‑305]. І це може позначитися на точності датування багатьох археологічних комплексів, та на вивченні динаміки розповсюдження молдавських імітацій на територій України.

Після зречення королеви Христині та коронації Карла X Густава (6 липня 1654 р.) на ризькому монетному дворі повстала традиційна проблема зміни одного монарха іншим – треба було зробити новий пуансон королівської монограми. А як ми бачимо, раніше, за часів Густава II Адольфа та його доньки Христини, для виготовлення пуансонів дуже часто користувалися маточниками [14, ст. 120‑123; 15, у друці]. Але доволі часто обмежувалися виготовленням звичайного пуансону (це характерно для перших років правління Христини) [15, у друці]. Тому і даному випадку скористалися такою практикою – зробили пуансон монограми тип CG‑I, який використався протягом другої половини 1654 р. Ймовірно, наприкінці того ж, 1654, року його змінив тип CG‑II‑a, який вже виготовлявся за допомогою маточника.

Тут треба сказати декілька слів відносно цього процесу. Адже, ще з 1649 р., за допомогою одного маточника виготовляли пуансоні для потреб обох монетних дворів [13, s. s. 426, 428‑429; 15, у друці] – ризького та лівонського (державного монетного двору у Ризі), але ця тема потребує окремого дослідження і виходить за межі нашої статті.

Тому, з високою вірогідністю, можна припустити, що пуансон монограми тип CG‑I виготовили для того, щоб якомога скоріше почати карбувати монети з ім’ям Карла Х Густав, не чикаючи доки зроблять маточник монограми.

Пуансон монограми тип CG‑II‑a – це перший, тому і еталонний для цього типу, відбиток з маточника. Усі наступні підтипи монограми є, по-суті, різними етапами руйнування маточника. Монограма типу CG‑II‑a зустрічається на монетах 1654—1656 рр., але вже 1655 р. з’являються монети з монограмою типу CG‑II‑b. Як це можна пояснювати? Імовірніше, пуансон з монограмою типу CG‑II‑a вийшов з ладу ще наприкінці 1655 р., тоді ж (можливо трохи раніше) у маточника монограми частково збилася буква G (верхня дужка втратила вістря та зменшилась ліва частина гасти). Тому на частині монет присутня вже монограма типу CG‑II‑b. Але один чи декілька вальців аверсу зображення монограми на яких були виготовлені за допомогою пуансона з монограмою типу CG‑II‑a були ще в дуже гарному стані, тому їх і використали у наступному, 1657 р., зробив для нього (чи них) датовані вальці реверсу. Аналізуючи ці дані можна прийти до висновку, що на міському монетному дворі водночас працювали, як найменше, два вальцювальних верстати.

Водночас с монограмами типу CG‑I та CG‑II‑a на монетах присутня корона типу XI-a, маточник котрої був зроблений ще за часів королеви Христини, у 1649 р. [15, у друці]. Але на монетах з монограмою типу CG-II-b, ще у 1655 р., з’являється новий тип зображення корони - тип XIII-a.

У 1657 р. зображення корони втрачає частину лівого зубця (корона тип XIII-b) та й само відображення корони стає менш чіткішим, усі лінії як би опливають. Імовірніше за все, причина цього – активна експлуатація маточнику. Також у цьому же році на зображенні монограми втрачається ліва частина гасти літери G (монограма типу CG-II-c). У такому вигляді зображення монограми та корони вживалося до кінця правління Карла Х Густава.

Зображення малого гербу Риги на солідах створювалось за допомогою пуансонів, зроблених з одного маточника. Усі вони належать до типу XVII, але мають невеликі розбіжності, пов’язані з руйнуванням та реставрацією маточнику в процесі експлуатації. Сам маточник був зроблений ще 1652 р., але перші сліди руйнації з’явилися вже у наступному, 1653, році [15, у друці]. У такому вигляді він і представ перед нами на солідах Карла X Густава 1654р.: герб тип XVII-a.

Маточник гербу, за часів правління Карла X Густава, реставрували у 1656 та 1659 рр. (герби XVII-b, XVII-e типів). Герб типу XVII-d, відображає процес руйнації маточнику (та пуансонів) гербу, після його реставрування у 1656 р.

Але є ще один тип зображення малого герба Риги, який, значною мірою, виходить з цієї послідовності - це тип XVII-c, який присутній на частині монет 1657 р. Основною ознакою його слугує своєрідна форма ключів. При тому, що верхня частина його картушу повністю відповідає типові герба XVII-b, але нижня не має того проміжку, який є характерною особливістю для всієї групи гербів XVII типу. Відчувається, що зображення було створене за допомогою частково зруйнованого пуансону, відбиток якого на вальці потім дороблявся за допомогою штихеля. При тому, що в цьому же році на монетах з’являється зображення герба XVII-d типу, яке цілком зроблене за допомогою пуансону, якій, в свою чергу, за допомогою маточнику. Імовірною причиною такого незвичного способу нанесення зображення герба тип XVII-c може слугувати відсутність придатного для створення пуансону металу на монетному дворі, чи тимчасова втрата самого маточнику, чи якісь інші фактори ( імовірно облога Риги у 1656 р., з масованим обстрілом міста [16, стр. 502; 17, стр. 34‑39], могла бути одним з цих факторів).

Завдяки технологічним особливостям виробництва ризьких солідів короля Карла X Густава була побудована таблиця послідовної зміни пуансонів, що використовувалися при створенні штемпелів. За допомогою даної таблиці можна уточнювати датування монет, у яких не збереглася дата. У майбутньому ці данні допоможуть скласти мапу територіального розповсюдження ризьких солідів Христини на землях України залежно від року їх карбування. Так само проведена робота допоможе відрізняти справжні ризькі соліди від молдавських та інших імітацій і підробок XVII століття.

1. Volumina Legum.(przedruk sboru praw) T.III . – Petersburg, 1859.

2. Mikolajczyk A. Einführung in die neuzeitliche Münzgeschihte Polens. // Biblioteka museum Archeologicznego i etnograficznego w Lódzi. – Lódz, 1988.

3. Kopicki E. Ilustrowany Skorowidz Pieniędzy Polskich i z Polską Związanych. [w 4 tomach]. T.III– Warszawa, 1995

4. Синчук И. Почему полтораков больше на украинских землях // Грошовий обіг та банківська справа в Україні: Минуле та сучасність. – Львів, –2005.

5. Рябцевич В.Н. Монетные клады XVII и первой четверти XVIII в. на территории Чернигово-Северской земли и Восточной Белоруссии // Нумизматика и сфрагистика Вып. 1. – К., 1963.

6. Шуст Р. Нумізматика: історія грошового обігу та монетної справи в Україні. - К., 2007.

7. Огуй О. Фальшування монет-домніц на Сучавській монетарні у XVII ст. // Psucie pieniąw Europie Środkowo- Wschdnej od antyku po czsy wspołczesne. Materiały z VII Międzynarodowej Konferencji Numizmatycznej. - Warszawa., 2006.

8. Dergaciova L. Fälschungen Schwedischer münzen des 17. Jahrhunderts in der Sammlung des Instituts für Numismatik und Geldgeschichte der Universität Wien // Numismatische Zeitschrift. 115 band. - Wien, 2007.- S. 76

9. Dergaciova L. Cultură şi civilizaţie laDunărea de jos. XXVI. Numismătica. – Călăraşi, 2008.

10. Котляр М. Грошовий обіг на території України доби феодалізму. - К., 1974.

11. Ceplite R. Laika no 1621. līdz 1701 gadam Riga kalta sīknauda un tas apgrozība // Numismātika. - Rigā. 1968.

12. Федоров Д. Монеты Прибалтики XII - XVIII столетий. - Таллинн, 1966.

13. Platbarzdis A. Die königlich schwedische Münze in Livland. Das Münzwesen 1621-1710. - Stockholm, 1968.

14. Старовєров Д. До питання про справжність посмертних ризьких солідів Густава II Адольфа. // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. Вип. 19. - К. 2010.

15. Старовєров Д. До питання ідентифікації ризьких солідів королеви Христини. // Праці центру пам'яткознавства. Вип. 18. – К 2010.

16. Мальцев А. Н. Международное положение Русского государства в 50-х годах и русско-шведская война 1656—1658 годов // Очерки истории СССР. Период феодализма, XVII в. / Под ред. А. А. Новосельского и Н. В. Устюгова. — М., 1955.

17. Курбатов А. А., Курбатов О. А. Инженерно-артиллерийское обеспечение Смоленского и Рижского государевых походов 1654—1656 годов // Военно-исторический журнал. — № 8, 2008.

25 авг 2015, 19:47:09

источник Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. Вип. 21 ч.1 - К.,2012 - стр. 179 -181 http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/40520/35-Staroverov.pdf?sequence=1

Пуансонный анализ рижских солидов Карла XI.

Староверов Дмитрий Александрович

Начиная с 1621 г. денежный рынок Речи Посполитой, и соответственно украинских земель находившихся в ее составе, начинают наводнять солиды перешедшей под власть шведской короны Риги. Это происходило несмотря на противодействие, оказываемое польским правительством [8, s. 261, 294, 320, 321, 379]. Заключительный этап чеканки рижских солидов наступил в начале правления Карла XI. Отказ от выпуска данного номинала был вызван несколькими факторами: массовый выпуск медных солидов («боратинок») в Речи Посполитой, вызвавший 40% снижение покупательной способности солидов; ухудшение качества монет, происходившее в тайне от шведской администрации [1, s.213;]; и общие административно—технические проблемы на обоих монетных дворах Риги [1, s.s.213-215].

В 1661–1662 гг., почти одновременно с окончанием чеканки монет на рижском монетном дворе, начинается выпуск имитаций солидов молдавским господарем Еустратием Дабижей [5, ст. 160; 6, s. 152-153]. Так же гетман Петр Дорошенко в с. Лысянка (Черкасская обл.) до 1 апреля 1674 года проводил чеканку фальшивых (имитаций) солидов, полтораков и шестаков. [7, стр. 35,38]. Как молдавские, так и дорошенковские солиды изготовлялись на вальцевых станках. Несмотря на то, что сами станки из Лысянки были доставлены в Москву, и там Ян Гранковский («минцмейстер» Дорошенка) даже сделал пробную партию солидов для Приказа Малой России [7, стр. 39], следы вальцверковых станков затерялись, и установить идентифицирующие признаки солидов, чеканившихся в Лысянке, исходя из письменных источников, не представляется возможным. Для того, чтобы отделить имитации от официальной чеканки мы выделим, благодаря пуансонному анализу, основные признаки солидов, выпускавшихся на магистратском монетном дворе г. Риги.

Вплоть до 1663 г. для создания изображения малого герба Риги использовались пуансоны, сделанные с помощью маточника, созданного еще в 1652 г. [3, ст. 133]. За годы эксплуатации маточник часто реставрировали [3, ст. 133, 142; 4, ст. 146-148] и к моменту выпуска первых монет Карла XI маточник был достаточно изношен.

В 1661 г. изображение герба на солидах представлено типом XVII-e, появившемся в результате реставрации маточника 1659 г. Интересным является тот факт, что только с данным типом герба используются изображения короны тип XIII-b (маточник которой появился в 1657 г.), монограммы тип CR-I и легенды аверса: CAROLVS DEO G REX S. Такое написание легенды с ошибкой (слово Deus представлено не в генитиве - Dei, а дативе или аблативе - Deo) впервые появилось на ливонских солидах Карла XI в 1660 – 1661 гг. вместе с монограммой тип CR-I. Об этом можно говорить только исходя из приведенных иллюстраций в книге, так как Платбардзис не проводил в данной работе штемпельного анализа монет[1, s.s. 430, 431]. Можно предположить, что в данный период вальцы со штемпелями монет для обоих монетных дворов Риги изготовляли в одном месте, используя одни и те же пуансоны и маточники, там, где это было возможно. Пока нельзя однозначно установить местонахождение данной мастерской: была ли она на магистратском монетном дворе, на государственном или же она находилась в каком-то третьем месте.

В 1661 г., предположительно во втором полугодье, был снова отреставрирован маточник герба (тип XVII-f) и созданы новые пуансоны (возможно маточники пуансонов) изображения короны (тип XIV) и монограммы (тип CR-II). Легенда аверса приняла форму: CAROLVS D G REX S.

В 1663 г. последний раз был изменен дизайн рижских солидов: на аверсе появилось изображение короны, которая выступала как деталь малого герба и знак-разделитель легенды, сменивший традиционный растительный элемент (рис. 1). Причиной послужило изменение герба Риги, в связи с указом Карл XI от 23 ноября 1660 г., когда король даровал городу Риге корону в гербе [2, стр. 75]. При создании штемпелей были использованы новые пуансоны[1] изображения короны (тип XV), монограммы (тип CR-III) и герба (тип XVIII). Судя по стилю изображений, пуансоны резал уже новый мастер.

Platbarzdis A. Die königlich schwedische Münze in Livland. Das Münzwesen 1621-1710. - Stockholm, 1968.
Меликаев В. Гербы Риги // "Гербоведъ", № 43. - М., 2000.
Старовєров Д. До питання ідентифікації ризьких солідів королеви Христини. // Праці центру пам'яткознавства. Вип. 18. – К., 2010.
Старовєров Д. До питання ідентифікації ризьких солідів Карла Х Густава. // Сіверщина в історії України. Вип 4. – Київ – Глухів, 2011.
Шуст Р. Нумізматика: історія грошового обігу та монетної справи в Україні. ‑ К., 2007.
Огуй О. Фальшування монет-домніц на Сучавській монетарні у XVII ст. // Psucie pieniąw Europie Środkowo- Wschdnej od antyku po czsy wspołczesne. Materiały z VII Międzynarodowej Konferencji Numizmatycznej. ‑ Warszawa., 2006.
Рябцевич В. Российско -"Польские" монетные эмиссии эпохи Петра I... – Тольятти, 1995
Volumina Legum.(przedruk sboru praw) T.III . – Petersburg, 1859.

[1] Однозначно установить, использовались ли в данном случае пуансоны, созданные с помощью маточников, пока не представляется возможным, из-за незначительной продолжительности выпуска монет.

25 авг 2015, 19:53:26

Несмотря на то, что сами станки из Лысянки были доставлены в Москву, и там Ян Гранковский («минцмейстер» Дорошенка) даже сделал пробную партию солидов для Приказа Малой России

Извините, я очень далек от этой темы, но стало интересно, а чего их в Москву потащили?

25 авг 2015, 20:44:48

@Brios,

А тут несколько причин:

Малороссия являлась частью Московского царства, а фальшивомонетчиство... ну тут понятно. И ведал делами Малороссии Малороссийский приказ. (Левобережный гетман по существу был аналогичен ... возьмем более поздние аналогии ...генерал-губернатору и подчинялся Малороссийскому приказу). А вот Правобережный гетман (Дорошенко) являлся противником, и вот такой трофей естественно привезут для ознакомления дьякам (чиновникам) Малороссийского приказа, как в верховную инстанцию. Централизация J
Так же с фальшивомонетчеством достаточно щекотливая ситуация – в Малороссии в основном ходила монета Речи Посполитой, с которой до Вечного мира (1686) были …мягко говоря, напряженные отношения.(как бы подделка иностранной монеты с одной стороны - т.е. нет нарушения монетного права ни Алексея Михайловича, а с другой-то на данной территории ходила в основном польская монета) И тут вступает новый фактор – новая технология
Новая технология – в Московском царстве вальцверк не использовался, а причинам соблюдения..гостайны, нанимать мастеров «из-за бугра» было бы … нарушением секретности.Думаю, что идея выпустить подражания польской монете зрела достаточно давно, а тут такой случай. Гранковскому же в РП за фальшивомонетчество «вышка» светила. В итоге таки выпустили севский чех (скажем так, это была обкатка технологии и вливания оного в обращение, и если с первым в общем-то все гуд, то со вторым …. Пожадничали –пробой и содержанием он был хуже не только полтораков Сигизмунда III и Яна Казимира, но и рижских с эльбингскими. А они из-за занижения пробы были вне закона в РП (хотя в обращении их было много, не смотря на постановления сейма и местных сеймиков, но там на руку играла их внешняя схожесть)
Ну и процесс европеизации России начат был не Петром, а еще его дедом – Михаилом Федоровичем (я бы даже сказал и Лжедмитрием I, но там причина другая [s]и его мы на бал не пригласим[/s]). Неспешно, без рубки бород итд, но в армии, допустим, уже активно использовались рейтарские и пикинерские полки. Ну и сама реформа 1654 при Алексей Михайловиче – хоть и не успешная, но попытка ввести талер в русское обращение.

25 авг 2015, 20:49:01

Огромное спасибо. Ответ достойный еще одной статьи. :thumbsup:

25 авг 2015, 20:58:30

Мне всегда было интересно. Почему несчастную Речь Посполитую все, кому не лень, заваливали поддельной и низкопробной монетой? Начиная от свидницких полугрошей и кончая ефраимками. Почему, имея достаточно продвинутую базу, РП сама не действовала подобным образом и не наживалась за счёт соседей и внешних врагов?

25 авг 2015, 21:08:51

Мне всегда было интересно. Почему несчастную Речь Посполитую все, кому не лень, заваливали поддельной и низкопробной монетой? Начиная от свидницких полугрошей и кончая ефраимками. Почему, имея достаточно продвинутую базу, РП сама не действовала подобным образом и не наживалась за счёт соседей и внешних врагов?

Они привыкли устраивать аферы со своими деньгами. :sarcastic:

Вот приличная статья на эту тему. http://polonews.in.ua/aktualnosci/gospodarka/finansovye-afery-rechi-pospolitoj.html

25 авг 2015, 21:13:42

Мне всегда было интересно. Почему несчастную Речь Посполитую все, кому не лень, заваливали поддельной и низкопробной монетой? Начиная от свидницких полугрошей и кончая ефраимками. Почему, имея достаточно продвинутую базу, РП сама не действовала подобным образом и не наживалась за счёт соседей и внешних врагов?

А тут достаточно просто: все соседи или абсолютные (термин слегка анахроничный, но все же ) монархии, либо же как молдаване (пусть граждане данной страны не будут закидыват меня какахами за прямоту) - прикрытые с одной стороны своей полунезависимым статусом (кстати туркам на поддлку европейской монеты было скорее всего наплевать, лишь бы турецкую не подделывали), а с другой - теми же османами покрываемыми. А король в РП - должность незавидная. Вот Генрих Валуа даже сбежал ( случай достаточно парадоксальный в европейской историии). А как показывает практика - чтоб решение пропихнуть на сейм - нужно или много денег или много штыков. А вот с тем и другим у польских королей в 17-18 веках было тяжко.. И как говорил Платон о демократии ".При демократии граждане перестают почитать законы, как писаные, так и неписаные, повсюду распространены потребительство, крайнее отчуждение друг от друга, эгоизм; заканчивается же все это тем, что крайняя свобода оборачивается крайним рабством..." Но до собственной тирании Рп так ни разу и не дошла ( хотя при Стефане Батории практически, но он умер и на престол вошел Сигизмунд III, с которого и начался конец РП).

25 авг 2015, 21:24:11

Ну и не стоит забывать, что при польском дворе агентов влияния иностранных держав было...~~дохуя~~ очень много. Ну а про эксперименты на собственном поле - это они делали от безнадежности. Это бедных Габсбургов сумели поддержать Фуггеры, а вот польских Ваз, Вишневецких, Собесских и Виттенов как то ни кто не решил проспонсировать с с присмотром (Фуггеры, если мне память не изменяет давали целевые кредиты.а вот, как показывает история, в Польшу сколько не вливай ... )

26 авг 2015, 17:11:11

Вот Генрих Валуа даже сбежал ( случай достаточно парадоксальный в европейской историии)

угу, только он не в монастырь сбежал, а в Реймс, на коронацию. Понятное дело, что просвещенный Париж (даже с Варфоломеевской ночью) привлекал его куда больше, чем варварский для француза Краков

upd дополнил

Изменено 26 авг 2015, 17:11:52 пользователем viddsid

26 авг 2015, 19:29:18

угу, только он не в монастырь сбежал, а в Реймс, на коронацию. Понятное дело, что просвещенный Париж (даже с Варфоломеевской ночью) привлекал его куда больше, чем варварский для француза Краков

upd дополнил

Конечно, куда там сравнивать трон Меровингов-Каролингов-Капетингов с польским. :queen:

29 дек 2016, 21:10:05

Несколько необычных аспектов работы монетных дворов в Риге времен правления королевы Кристины.

(Расмир: Восточная нмизматика. III международная конференция. стр 135-141)

В этой работе речь пойдет о двух монетах, которые дополнят типологическую систему рижских солидов королевы Кристины [1, 138–142], созданную автором с помощью метода пуансонного анализа [2, 134–136] , и приоткроют некоторые особенности работы магистратского и государственного монетных дворов в Риге.

Недавно автор выявил необычный рижский солид 1641 г. (Рис. 1). Сочетание пуансонов с изображением короны тип V, снопа тип III и картуша герба тип VIII является одним из трех стандартных сочетаний для данного года. Но наше внимание привлекла одна, на первый взгляд, незначительная деталь – замена листа-разделителя легенды на розетку (Рис. 3). Подобный элемент был обнаружен на эрфуртских талерах и дукатах короля Густава II Адольфа 1633–1634 гг. со знаками минцмейстера Иоганна Шнайдера (Johann Schneider) [4, №№13–15], символами которого были алхимические знаки серы ( ) и ртути (). Так же такая розетка была обнаружена на монетах номиналом в десять, два и один дукат (Рис.16) королевы Кристины отчеканенном в Риге 1644–48 гг. [4, №№30, 34, 36–42], отнесенных в каталоге Ahlström’а к чеканке Эрфурта. Но уже в последних каталогах аукционного дома Künker данные дукаты Кристины отнесены к продукции государственного монетного двора в Риге. [6, 19]. Автору, на момент написания статьи, известно только о двух[1] не одноштемпельных экземплярах рижских солидов Кристины 1641 г. с розеткой. Исходя из этого, можно предположить, что такой вариант является достаточно редким.

Теперь попытаемся разобраться с нюансами замены листа на розетку. В 1641 году на магистратском монетном дворе использовался один тип пуансона листа-разделителя (рис. 3), назовем его условно «трилистник». Его маточник был создан в 1638 г. и данное изображение присутствует на солидах Риги в 1638–1645 гг. (Рис. 7–9), Ливонии 1644–1649 гг. (Рис. 10 и 11) и на выпущенных на государственном («ливонском») монетном дворе солидах с гербом Риги в 1645–1647 гг. (Рис. 12–14).

1640 г. можно называть годом «всплеска чеканки солидов». Напомним, тогда одновременно с одним типом изображения снопа (тип III) использовались пуансоны корон двух типов III и IV, и герба трех типов V, VI и VII, что в итоге дало шесть комбинаций, а так же как минимум семь вариантов написания легенды реверса (не учитывая знаки интерпункций) [1,138–139]. Тогда же был использован еще один тип листа‑разделителя – назовем его условно «пятилистник» (Рис. 5). Исходя из его внешних данных, у нас есть все основания предполагать, что он создан после глубокой реставрации маточника пуансона листа-разделителя, появившегося в 1624 г. (Рис. 6), и использовавшегося до 1638 г. (условно назовем его «семилистник»). При том, что со временем, из-за частичного разрушения и последующей в 1631 г. реставрации он теряет два верхних листка и становиться немного короче, при этом меняет форму и нижняя часть листа-разделителя. В таком виде он «доживает» до 1638 г., чтобы снова появиться в 1640 г. Скорее всего из-за достаточно активной работы пришлось использовать все резервы материальной части, включая достаточно старый маточник пуансонов листа-разделителя.

Потом пуансон с «розетка» использовался в 1645–1648 гг. при создании штемпелей золотых монетах на государственном монетном дворе в Риге.

Ситуация в 1641 г. была достаточно схожа с 1640 г. – используются все те же два типа корон (III и IV), а вместе с пуансоном герба (тип VII) используется еще и пуансон картуша (тип VIII); также неизменным остается и тип снопа (тип III) [1, 139]. То есть можно предположить, что в 1641 г. велась достаточно активная чеканка, хотя, по сравнению с 1640 г., темп производства пошел на спад. В такой ситуации, при поломке пуансона листа-разделителя, мастер, создававший валец со штемпелями реверса, вместо того, чтобы ожидать, пока сделают новый пуансон «трилистника», (возможно, что пуансоны делались в территориально другом месте, или же в тот момент не было заготовок пуансона, или же подгонял график работ) мог воспользоваться имеющимся в мастерской пуансоном подходящего размера и стилистически вписывающегося в дизайн монеты. Им оказался пуансон с изображением розетки.

Теперь перейдем ко второй монете, которая раскроет небольшой аспект деятельности государственного монетного двора в Риге. Напомним, что в 1644 г. в Риге, начал работать второй монетный двор – он, в отличие от городского, подчиненного магистрату города Риги и чеканившего городскую монету, был подчинен напрямую королевской власти в лице генерал-губернаторов Шведской Ливонии [5, 48–53]. Соответственно и чеканить уже не городскую, а провинциальную монету. Поводом для открытия монетного двора стало прошение Марсилиуса Филиппсона (бывшего минцмейстером эльбингского монетного двора, действовавшего во время шведской оккупации города) направленное генерал-губернатору Шведской Ливонии Герману Врангелю. Последний, в свою очередь, обратился в риксканцлеру Акселю Оксеншерне [5, 43]. В итоге 20 мая 1644 г. был подписан контракт с Марсилиусом Филиппсоном. [5, 50–52]. Но уже 27 июня 1644 г. городские власти направили королеве Кристине письмо, в котором они достаточно аргументировано возражали против открытия государственного монетного двора [5, 60–62]. Несмотря на это королевский монетный двор работал в 1644 и 1645 гг. В 1646 году монетный двор все же был закрыт на целый год из-за конфликта между городскими властями и королевской администрацией [5, 411], что и подтверждается отсутствием монет с гербом Ливонии 1646 г.

Несколько лет назад автором была выявлена группа солидов с гербом города Риги, но типологически связанных с солидами Эльбинга и Ливонии [1, 133–136]. Так же на государственный монетный двор были переданы с городского переставшие использоваться маточники пуансонов. Например маточник с изображением картуша герба тип VIII и снопа тип I (Они оба использованы при чеканке ливонских солидов 1644–1645 гг. со снопом на реверсе (рис. 10)), или описанный выше лист-разделитель «трилистник». Так же, туда попали маточник пуансонов с изображением герба тип IX и снопа тип IV; Филиппсон привез с собой из Эльбинга пуансоны (или скорее даже маточники пуансонов) королевского вензеля CR и короны тип L–1(которые использовались при создании штемпелей эльбингских солидов Кристины). Как раз это изображение короны и стало основным маркером для выделения данной группы, так как оно присутствует только на монетах Ливонии и на «атипичных солидах Риги».

Причиной чеканки «атипичных солидов Риги» на государственном монетном дворе, вероятнее всего, стала напряженная ситуации с городскими властями и возможность превысить квоты чеканки монет. Недавно был обнаружен такой «атипичный солид Риги» с датой 1646 (рис. 2). Типологически он близок к монетам чеканки 1645 г. (рис. 12): изображение короны тип L–1, снопа тип IV, герба Тип IX) [1, 142]. От монет начала 1647 г. (рис. 13) он отличается легендой аверса. Вероятнее всего, он отчеканен в начале 1646 г., когда монетный двор еще не был закрыт, но из-за административных разбирательств возможность чеканки ливонских монет была бы слишком явной провокацией со стороны М. Филипсона. Остается открытым вопрос – учитывались ли администрацией Шведской Ливонии «атипичные солиды Риги», как продукция государственного монетного двора? Или же это была личная авантюра Марсилиуса Филипсона, но он умер в 1647 г., а атипичные солиды выпускались еще и в 1648.

Благодаря новым данным был несколько уточнен хронологический ряд использования пуансонов при чеканке «атипичных солидов Риги» (Таблица 1).

Маточник пуансона «розетки» ввели в эксплуатацию в Эрфурте в 1633 г., в 1641 г. он уже без сомнения был на магистратском монетном дворе в Риге. Это может быть связано с переездом в Ригу монетных мастера (мастеров?) из Эрфурта. Возможно, что пуансоны для штемпели «второй группы» рижских солидов Кристины[1,130–133], выпускавшихся в 1639–1645 гг. были созданы как раз этим мастером или мастерами. Потом, вместе с другими пуансонами, они были переданы на государственный монетный двор не позднее 1645 г. и эксплуатировались там как минимум до 1648 г.

Подобная же судьба была и у маточника короны тип L–1, который использовался в Эльбинге в 1630-1635 гг., снова вводится в эксплуатацию, но уже на государственном монетном дворе в Риге в 1644 г., который был под руководством с Марсилиуса Филипсона.

Напрашивается вывод, что, даже при прекращении чеканки монеты, маточники пуансонов не уничтожались из-за соображений безопасности, а оставались у монетных мастеров и переезжали с ними с одного места работы на другое.

[1] Автор выражает благодарность Вадиму Сироте, за предоставленную возможность ознакомиться со вторым экземпляром монеты.

Изменено 29 дек 2016, 21:11:36 пользователем huszar

29 дек 2016, 21:14:21

Фото 9 - 14

Изменено 29 дек 2016, 21:16:15 пользователем huszar
Дополнение фото

29 дек 2016, 21:21:36

Таблица, фото 15,16

1. Старовєров Д. До питання ідентифікації ризьких солідів королеви Христини. // Праці центру пам'яткознавства. Вип. 18. – К., 2010. – ст. 125-142.

2. Старовєров Д. Пуансоний аналіз монет на прикладі діяльності магістратського і державного монетних дворів у Ризі в XVII ст.// Наукові запмски з української історії. Вип. 33. – Переяслав-Хмельницький, 2013. – ст. 134 – 138.

3. Haljak G. Livonian coins XII – XVIII centuries. Part II: Kingdoms. Livonian coins from XVI – XVIII centuries. – Tallinn, 2011. – 351 р.

4. Ahlström, В., Almer, Y.Jonsson, K. Sveriges besittningsmynt. – Stockholm. 1980. - 205 s.

5. Platbarzdis A. Die königlich schwedische Münze in Livland. Das Münzwesen 1621-1710. - Stockholm, 1968. - s. 294 – 305

6. Fritz Rudolf Künker GmbH & Co. KG AUKTION 234 Goldprägungen, Deutsche Münzen ab 1871, Russische Münzen und Medaillen. – Osnabrück, 2013. – 320 s.

Изменено 29 дек 2016, 21:23:12 пользователем huszar
доп фото

Солиды Риги 1621 -1655 годов.

В теме 25 сообщений

Поделиться сообщением

Ссылка на сообщение

Поделиться на другие сайты

Поделиться сообщением

Ссылка на сообщение

Поделиться на другие сайты

Поделиться сообщением

Ссылка на сообщение

Поделиться на другие сайты

Поделиться сообщением

Ссылка на сообщение

Поделиться на другие сайты

Поделиться сообщением

Ссылка на сообщение

Поделиться на другие сайты

Поделиться сообщением

Ссылка на сообщение

Поделиться на другие сайты

Поделиться сообщением

Ссылка на сообщение

Поделиться на другие сайты

Поделиться сообщением

Ссылка на сообщение

Поделиться на другие сайты

Поделиться сообщением

Ссылка на сообщение

Поделиться на другие сайты

Поделиться сообщением

Ссылка на сообщение

Поделиться на другие сайты

Поделиться сообщением

Ссылка на сообщение

Поделиться на другие сайты

Поделиться сообщением

Ссылка на сообщение

Поделиться на другие сайты

Поделиться сообщением

Ссылка на сообщение

Поделиться на другие сайты

Поделиться сообщением

Ссылка на сообщение

Поделиться на другие сайты

Поделиться сообщением

Ссылка на сообщение

Поделиться на другие сайты

Поделиться сообщением

Ссылка на сообщение

Поделиться на другие сайты

Поделиться сообщением

Ссылка на сообщение

Поделиться на другие сайты

Поделиться сообщением

Ссылка на сообщение

Поделиться на другие сайты

Поделиться сообщением

Ссылка на сообщение

Поделиться на другие сайты

Поделиться сообщением

Ссылка на сообщение

Поделиться на другие сайты

Поделиться сообщением

Ссылка на сообщение

Поделиться на другие сайты

Поделиться сообщением

Ссылка на сообщение

Поделиться на другие сайты

Поделиться сообщением

Ссылка на сообщение

Поделиться на другие сайты

Поделиться сообщением

Ссылка на сообщение

Поделиться на другие сайты

Поделиться сообщением

Ссылка на сообщение

Поделиться на другие сайты

Последние посетители 0 пользователей онлайн

Сайт

Активность