Search the Community

Выложу ряд собственных статей, посвященных чеканке (вальцовке ) рижских солидов в 1621 - 1665 годах. Т.е периоду, когда Рига была под сенью шведской короны. Изначально выложу все, как в оригинале (т.е без некоторых дополнений и часть статей будет на украинском (ох, пишу и думаю я по русски , а для ВАКа статьи нужны на украинском, но русские демоверсии слегка отличаются от тех же украинских - что я доредактировал, испарвил et cetera)) Итак начнем. Оригинал -Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. Вип. 19. ‑ К. 2010. – ст. 120-123 До питання про справжність посмертних ризьких солідів Густава II Адольфа. Старовєров Д.О. (Київ) Після захоплення Риги шведськими військами у вересні 1621 року Густав II Адольф потвердив привілей Стефана Баторія від 1581 року, який надавав місту право карбувати золоту та срібну монети[1]. Саме з цього часу монети Шведської Прибалтики почали проникати на грошовий ринок Речі Посполитої. На українських землях Речі Посполитої монети прибалтійських володінь Швеції займали важливе місце в грошовому обігу[2]. Доказом цього можуть служити знайдені чисельні гаманці[3] та скарби[4], в яких досить помітне місце займають соліди(шилінги). І саме ризькі соліди займали місце якщо не основної дрібної монети на території східних воєводств Речі Посполитої, то, принаймні, були монетою досить розповсюдженою[5]. Звичайно ж, як одну з найпоширеніших монет, її могли підробляти. Цьому сприяв і той факт, що монета випускалася з украй низькопробного срібла ( 1621 - 1627 - II лотове, а з 1628 - I ½ лотове)[6]. С часом, після того як стирався хімічно вибілений верхній шар, його ставало неможливо відрізнити від міді. Питання про справжності посмертних ризьких солідів з ім'ям Густава II Адольфа (1611 -1632) до теперішнього часу залишається дискусійним. На даний час існує дві точки зору на дану проблему. Перша – монети 1633-1634 рр. це сучавські, чи інші, підробки[7]. Чи загалом стверджують, що в часи панування Густава II Адольфа почалась підробка монет у Сучаві[8](хоча це питання потребує окремого дослідження). Друга точка зору - що, при наявності підроблених солідів, мало місце й посмертний випуск солідів у 1634-1635 рр., але вони слабо аргументують свою точку зору[9]. До аргументації на користь саме ризького карбування означених монет потрібно додати, що мали місце посмертні випуски монет з ім’ям Густава II Адольфа в Ельблонзі, Аугсбурзі, Ерфурті, Оснабрюці и Вюрцбурзі[10]. Ми спробуємо встановити зв’язок поміж солідами попередніх випусків та монетами 1633 і 1634 рр, ставлячи перед собою питання – чи мало місце магістратське карбування міста Риги з ім’ям Густава II Адольфа після його смерті? Відповідь на нього може дати порівняння відбитків пуансонів на вальцях, якими карбували досліджувані монети. Головним завданням є аналіз деградації форм пуансонів в процесі експлуатації на солідах Риги з 1621 по 1634 (за винятком 1622 і 1623, коли ризькі соліди не випускалися). Для дослідження питання що до справжності ризьких солідів 1633-1634 рр. ми скористаємося порівняльним аналізом пуансона картуша герба. Цей елемент вибраний не випадково – це найбільший за розміром пуансон реверсу монети. Також він має значну кількість дрібних деталей, які з часом швидше руйнуються і, відповідно, частіше реставруються. 1621 рік був перший роком емітування ризьких солідів Густава II Адольфа. При всій зовнішній схожості реверса солідів Сигізмунда III та Густава II Адольфа, для нанесення картуша герба вживались різні пуансони (рис. 1, 1621 Сігізмунд III). Тому картуш 1621 року ми визначимо як базовий (рис. 1, 1621). Він без змін дожив до 1624 року (рис. 1, 1624). У 1625 році на картуші з’являється дефект, котрий, забігаючи уперед, буде присутній на всіх наступних солідах Густава II Адольфа (рис. 1, 1625 a). Цікавим також є те, що у пуансона картуша герба з’явився перший помітний дефект лише у 1625 році, хоча ним користувались протягом осені - зими 1621 та увесь 1624 рік. Автору не зустрічалися монети 1625 року без дефекту чи 1624 року із таким дефектом. Із 1626 р. у пуансона починають поступово скорочуватися два фігурних завитка (рис. 1, 1626 a). У наступному, 1627 р. обидва завитка стають ще коротшими (рис. 2, 1627, a та b). Також втрачає плавність форми верхні завитки картуша. У 1628 році коли картуш герба вперше був реставрований – правий завиток був подовжений (рис. 2, 1628, a). Як видно на рисунку, майстер не особливо старався зберегти ширину та висоту рельєфу. Вірогідно, з середини-кінця 1628 року верхньому завитку повертається плавність форм, також багато інших дрібних деталей стають чіткішими. У 1630 р. починає зникати лінія, яка з’єднувала два завитка в правій верхній частині картуша (рис. 2, 1630, a). Цей дефект залишається на всіх наступних ризьких солідах Густава II Адольфа. Лівий нижній завиток втрачає частину згину у 1631 році. Відбувається це, вірогідно, в перший чверті року, так як автору зустрічалися монети з таким дефектом набагато частіше, ніж без нього. Цього ж року нижній фігурний згин картуша приймає різні форми, базою для яких є стиковка трьох дуг. Вони нанесені за допомогою одного пуансона-дуги (рис. 2, 1631, a та b) та частково дороблені за допомогою штихеля безпосередньо на вальці. Також в середині-кінці року (рис. 2, 1631, c) зникає лінія яка з’єднувала два завитка, у лівій верхній частині картуша. У 1632 (рис. 3, 1632) та 1633 роках картуші гербу були подібні картушам на монетах кінця 1631 року. Нижній фігурний згин має різноманітні форми, завдяки тому, що наносився таким же чином, як і в 1631 році. В середині 1633 року нижня частина картуша стає більш простою за формою, і з фігурної перетворюється в просту дугу (рис. 3, 1633). Ліворуч, в місці з’єднання дуги и картуша, може бути присутня велика точка. Ця форма картушу залишається на монетах і в 1634 році, за винятком лівого нижнього завитку. Він майже повністю зникає, від нього залишається лише крапка (рис. 3, 1634). Як бачимо із порівняння картушів герба ризьких солідів Густава II Адольфа, вони мають ідентичні деталі з 1621 по 1634 рр. Але такий тривалий період часу виробництва не міг обслуговувати один пуансон, навіть при тому, що його регулярно реставрували. Зважаючи це, можемо зробити висновок про наявність на магістратському монетному дворі Риги одного маточника для виготовлення пуансонів. Він з часом руйнувався і його приходилося реставрувати. Наприклад, у 1631 році у маточника повністю зруйнувалась нижня частина зображення, внаслідок чого нижній фігурний згин картуша доводилося вирізати на вальцях окремо. Термін служби маточника цілком вписується в рамки ризького карбування солідів з ім’ям Густава II Адольфа. Адже, наприклад, маточники, що служили для виготовлення штемпелів дротяних копійок, могли служити понад двадцять років[11]. А технічна оснащеність ризького монетного двору була, поза сумнівом, вище, ніж московського або новгородського. До того ж шведи були точно знайомі з технологією російської монетного карбування під час шведської окупації Новгорода в 1611 - 1617 рр. [12] У підсумку можна стверджувати, що випуск посмертних солідів Густава II Адольфа мав місце в 1633 і 1634 роках. Він відбувався на монетному дворі Риги, з відома магістрату цього міста, який відповідав за діяльність монетного двору. [1] Mrowiński E. Monety Rygi. – Warszawa, 1986. – s. 57. [2] Котляр М.Ф. Грошовий обіг на території України доби феодалізму. – К., 1974. – ст. 121; Рябцевич В.Н. Монетные клады XVII и первой четверти XVIII в. на территории Чернигово-Северской земли и Восточной Белоруссии // Нумизматика и сфрагистика Вып. 1. – К., 1963. – стр. 155-159 [3] Свєшніков І. Битва під Берестечьком. – Львів, 1992. – с. 198,200; Шуст Р. Що носили в гаманцях козаки війська Богдана Хмельницького? // Грошовий обіг і банківська справа в Україні: минуле та сучасність. – Львів., 2005. –ст. 218 - 220 [4] Котляр М.Ф. Грошовий обіг…. – К., 1974 – ст. 138 (№822), 139(№873, 880, 95, 853), 140(№ 956), 143 (№959), 147(№952), 148 (№759-е, 849, 913, 991, 1110); Рябцевич В.Н. Монетные клады… - стр.164(№33), 165-166 (№ 37), 174 (№77), 175 (№ 80-81), 176 (№84), 177 (№89, 91), 178 (№94 – 96), 179 (№99), 191 (№191); Маламуж О. Скарб монет XVII ст. (із фондів НІКЗ «Чигирин») // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. Вип 9. – К., 2000. – ст. 74 – 78.; Діденко Я. Середньовічні скарби у збірці музею Б. Хмельницького НІКЗ «Чигирин» // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. Вип. 16. – К., 2007. – ст. 74 – 78.; Діденко Я. Середньовічні скарби у збірці музею Б. Хмельницького НІКЗ «Чигирин» // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. Вип 16. – К., 2007. – ст. 74 – 78. скарби 2-6; Огуй О. Фальшування монет-домніц на Сучавській монетарні у XVII ст. // Psucie pieniąw Europie Środkowo- Wschdnej od antyku po czsy współczesne. Materiały z VII Międzynarodowej Konferencji Numizmatycznej. – Warszawa., 2006. – s. 153. [5] Котляр М.Ф. Грошовий обіг…. – К., 1974 – с. 121. [6] Ceplite R. Laika no 1621. līdz 1701 gadam Riga kalta sīknauda un tas apgrozība // Numismātika. – Rigā. 1968. – 128 lpp. [7] Рябцевич В. Н. О чем рассказывают монеты. - Минск, 1977. – стр. 116-117 [8] Котляр М.Ф. Грошовий обіг на території України доби феодалізму. – К., 1974 – с. 122. [9] Ceplite R. Laika no 1621. līdz 1701 gadam Riga kalta sīknauda un tas apgrozība // Numismātika. – Rigā, 1968. – 114-155 lpp; Mrowiński E. Monety Rygi... – s. 66. [10] Зверев С.В., Стукалова Т.Ю. Посмертные выпуски монет шведского короля Густава II Адольфа в 1633-1635 гг. // Материалы XV Всероссийской Нумизматической Конференции. Ростов-на-Дону, 2009. – стр. 102-104; Kuźmin A.M. Działalność mennicy elbląskiej w okresie okupacji szweddzkij 1626-1635 // Mennice między Bałtykiem a morem Czarnym . Wspólnota dziejow. – Warszawa, 1998. – s 106. [11] Мельникова А., Русские монеты от Ивана Грозного до Петра Первого - М., 1989. – таб.1 штемпели 34-36, таб.8 штемпели 30 – 20. [12] Мельникова А., Русские монеты от Ивана Грозного … стр. 136 – 151.